Жодного разу більше фестиваль не був таким, як перший, який був Фестивалем Гідності ©

Жодного разу більше фестиваль не був таким, як перший, який був Фестивалем Гідності ©

Що це? Може здатися, що це старий пошарпаний постер. Це так і є. Але колись, тепер уже давно, він, складений увосьмеро і схований в шухляду стола, був символом непокори і підняття духу, символом одужання і повернення до джерел, символом відкриттів і просвітлення, символом відродженої правди. Для тодішніх Чернівців фестиваль «Червона рута» був справжньою революцією. Саме після нього ми почали в школі на перервах говорити українською, слухати і співати на вечірках українських пісень. Саме тоді в наших підліткових комсомольських головах почалася перебудова. Це був наш перший Майдан.
Для мене цей постер залишається посвідченням новоздобутої усвідомленої українськості, (завіреним підписами фронтменів «КОМУ ВНИЗу» КОМУ ВНИЗ і АМТ «Захід», а ВВ Oleg Skrypka навіть з поцілунком).

Одного разу мені довелося витягувати його зі смітника, тому що комусь була незрозумілою його цінність. Скільки разів нам ще доведеться витягувати зі смітника цінність нашої українськості?

Жодного разу більше фестиваль не був таким, як перший, який був Фестивалем Гідності. Після нього ми мали кілька Майданів і Революцію гідності. Нині маємо війну.

Якою буде ювілейна «Червона рута»?

На що буде схожий нинішній фестиваль?

На виконання гімну України на президентському шоу?

Чи, все таки, на виконання «Україна» Тарасом Петриненком на першій Руті?

Чи стане він нашим новим Фестивалем ГІДНОСТІ в пам'ять всіх тих, хто загинув за нашу можливість бути УКРАЇНЦЯМИ?Погодьтеся, ми дуже цього нині потребуємо.

© Олена Ясінська

 

Надруковано: 2019.09.15 в 15:31 || Кількість переглядів сторінки: