Трохи про Покрову

Трохи про Покрову

Свято, яке в наш час більш відоме, як Покрова (Богородиці), і видається за «стародавнє народне і само-собою, православне свято, на яке козаки, закінчивши воювати, розходились по зимівлях» насправді є чи не найдавнішим і найзначнішим святом усієї Індо-Європейської Традиції. Тобто святкували, а подекуди і понині святкують, абсолютно всі Європейські народи.

Багато деталей і змістів загублено з плином часу, проте глибинна суть цього воїнського, навіть більше — Королівського свята, залишається відомою і тепер.

Це — свято войовничих королів, що усвідомлювали сакральну суть своєї відданості воїнській справі, які розуміли свою пристрасть до експансії — як найсвятіше служіння Богам.

Традиція повідомляє, що в цей день в жертву приносився бойовий кінь, після того, як було завойовано всі землі, через які цілий рік мандрував священний жеребець. Значимість цього свята настільки потужна, що спочатку воно святкувалось навіть не кожного року, а лише раз за життя короля й навіть не кожного!
Власне, спочатку це свято і священнодійства до нього тривали цілий рік і являли собою складну систему ритуалів і церемоній, точний порядок яких був відомий лише одиницям обраних. Обчислення дати початку і закінчення святкувань також вираховувались за таємним календарем, проте традиційно це відбувалось у середині жовтня.

З плином часу и розповсюдженням чужинських релігій, знання про тонкощі священних ритуалів були значною мірою втрачені. Проте суть стародавнього свята лишається з нами назавжди — тріумф войовничого і аристократичного духу, який, не зважаючи на знищення носіїв Одвічної Традиції, зберігається в генному коді нашого Народу!

Арсеній Білодуб

 

Надруковано: 2018.10.13 в 17:54 || Кількість переглядів сторінки: 239