Це рідкісний альбом, хоч з якого боку глянь. По-перше, дотепер існував лише один український рок-альбом, цілком заснований на поезіях Шевченка (Сад, «Доле, де ти?»), це — другий. Крім того, альбом видано обмеженим накладом, без прицілу на крамниці — і жодних планів щодо додаткового накладу немає. По-третє, Кому Вниз видають альбоми так рідко, що останнім часом казали — не видають. А тут раптом (бо ідея видання виникла щойно у лютому 2014), буквально за кілька днів з нуля, та ще й з потребою встигнути до дня народження Шевченка, тобто 9 березня — і все склалося. Власне, диски комплектувалися 8-го березня... Альбом короткий — але не поспішайте вважати це за недолік. Бо, попри малий обсяг, насичений він — ну, зрештою, як це уміють Кому Вниз — по самі вінця, аж через верх переливається. Тут знайшлося місце і для атмосферної балади, і для фірмової важкої «арт-підготовки», і речитативного пророцтва-заклинання, від якого аж мороз шкірою дере — словом, слухайте. Достойне лаконічне висловлювання.