Часом одна споконвічна миттєвість
Порухом волі скасовує жаль
Шрами на тілі стинають дієвість
Знов у серця кинув клич Нахтігаль
Типо вернувся — мій відданий брате
Через роки зловорожих проклять
Мужньо форсуючи тюрми і грати
Твій солоспів збурив зливу завзять
Знов Ти поперед сталевих рядів
Линеш у спазми запеклого змагу
Стрімко летиш у сяйві фронтів
Співом дзвінким нам пророчиш звитяги
Шеренги яскріють у відблисках зброї
Вогні мерехтять у стократних тривогах
Мій обрій боронять від сили лихої
Хоругви з тризубом в рунічних оздобах.
Най ширяться черги стрімких скорострілів
Неначе карбований спів солов’я
Червоні химери конають — безсилі
Вогнемїх омила кривава війна
Ти кожному серцю дав жмуток калини
І помсту, навіяну вітром спонук
Звеличений спів Твій повік не загине
Не сповниться млявістю воїнський дух.
