Рок-гурт тричі переносив свій виступ до 25-річчя у Львові. «У зв’язку з божественними діями Майдану та егоїстичним бажанням бачити найкрасивіші обличчя світу стратегічно переносимо наші виступи у Львові та Івано-Франківську на переможну днину. Во славу поля бою й теплої льолі!!» — у грудні було написано на сторінці гурту. Виступ у Львові був перенесений на 28 лютого. Але й тоді не відбувся — усі пам’ятають справді лютий місяць із ріками крові і жалобою за загиблими героями. Однак 2 травня концерт «КОМУ ВНИЗ. Шлях ХХV» стався! І знову цього дня Україну трусило від того, що відбувалося в Одесі. «Те, що Київ пережив протягом трьох місяців — в Одесі сталося за день».
Тим часом в одному виступі «КОМУ ВНИЗ» було сконцентровано всі 26 років наростальної потужності гурту. Недаремно на концерті були присутні 4 покоління шанувальників Музики високого Духу. І діти (дошкільнята і молодші класи), студенти-першокурсники, їхні батьки та поважні пани і панове). А крім того — представники різних субкультур (генерали спальних районів — вуличні бійці, готи, мандрівники-автостопники), зовсім цивільний люд і навіть депутати (звісно, свободівці). Так традиційно на виступі «КОМУ ВНИЗ» був заступник Голови ВО «Свобода», народний депутат Леонтій Мартинюк та депутат облради, професор Львівської національної академії мистецтв, свободівець Ярослав Кравченко.
Театр імені Марії Заньковецької був заповнений на 95% (нестачу спишемо на вихідний день, який у травні традиційно використовують для садово-польової роботи). Велику роль відіграли професійна організаторська робота агенції «Наш формат», яка потурбувалася про зовнішню рекламу та належний медіа-супровід події. Так незвично було бачити на зазивних щитах (біл-бордах) переконливі суворі обличчя КОМУ ВНИЗ, а не заїжджої попси!
Сталевості до цього графенового вечора додали вірші зі збірки наступальної поезії «Голос крові». Андрій Середа зачитував їх зі сцени — а зала вибухала оплесками. Отже добре насіння падає у родючий ґрунт.
Концерт нарешті відбувся і став великою подією — адже дав змогу духовного спілкування такій різній, але такій однорідній у своїх волюнтаристських прагненнях публіки. Це взаємопідтримка, взаємонатхнення перед майбутньою великою боротьбою. Це було схоже на великий збір потужної військової організації перед вирішальним кроком. У боротьбі за України ми відчуваємо незрушну стіну плечей побратимів, нитки зв’язку з якими ми маємо через Музику високого Духу.