2014.05.07. Дванадцяті «Флюгери». Перерваний фестиваль

2014.05.07. Дванадцяті «Флюгери». Перерваний фестиваль

Цей рік видався для України тяжким і непередбачуваним. Вирішивши таки проводити фестиваль, «Дзиґа» розуміла, що йде на ризик: у державі відбувається інтервенція імперіалістів, курси валют скачуть, за кордоном всі ЗМІ повідомляють, що у нас небезпечно, спонсори не наважуються вкладати фінанси в культуру, не відомо чи люди будуть купувати квитки... А з іншого боку саме у такий час мистецтво найбільш потрібне, багато іноземних виконавців хоче приїхати, щоб висловити українцям свою підтримку, ми у свою чергу можемо підтримати кримських татар і привезти їхніх музикантів до Львова, можемо вшанувати Шевченка разом із рок-легендами «Кому Вниз», можемо подарувати людям багато позитивних емоцій...

До початку травня залишалося кілька тижнів, виглядало на те що повноцінних військових дій не буде, у нас з’явився новий бізнес-партнер, для якого престижно фінансувати мистецькі заходи, проект «Бельгійське містечко» фірми TPF Ukraine, вкотре Польський Інститут у Києві та Генконсульсьтво Польщі у Львові допомогло нам запросити польських музикантів, «Львівське Пиво» надало столи і намети, Львівська міськрада — дворик, ТРК «Люкс» ¬— інформаційну підтримку, нас підтримав Львівський Туристичний Альянс та ще багато традиційних партнерів, які були з «Флюгерами» упродовж багатьох років. Ми вирішили — робимо «Флюгери», незважаючи ні на що. А ще цього року разом із «Флюгерами» ми вперше проводили мистецький фестиваль «Музограф», щоб спонукати розвиток вулиці Лесі Українки у мистецькому напрямку, як це колись сталося на Вірменці.

Із запланованих чотирьох днів «Флюгерів Львова» та «Музографу» вдалось провести тільки два. 1 травня «Флюгери Львова» розпочали патріархи українського джазу Medicus jazz-rock band, які джазують вже пів століття від 1960-их років. Навіть попри дуже коротку рекламну кампанію і платний вхід, назбирався цілий дворик людей. Дітвора як завжди дуркувала в сіні. Незмінна і незамінна ведуча Марта Більська жартувала з публікою. Поважніше панство засідало за столиками в глибині, молодь відривалася під сценою. Культовий фестиваль, на якому виросло кілька поколінь публіки, має свої переваги — тут всі знають що робити. Далі на сцену вийшов легендарний гурт Калєкція, який зараз повертається в музичне життя. Люди пригадували і підспівували знайомі тексти, порівнювали теперішнє і колишнє звучання гурті і раді були бачити оновлену Калєкцію в доброму стані. Наші добрі друзі Марина та Борис Захарови завдяки підтримці Шведської агенції «SIDA» змогли привезти на «Флюгери» видатного ізраїльського 쬬айстра гри на традиційних струнних інструментах Сходу Аміра Перельмана. Разом з Марінітою та братами Агабейлі вони влаштували концерт у рамках акції «Мистецтво Толерантності». Їх ліричні і мелодійні композиції на півтори години наповнили подвір’я Ратуші мереживом мрій, тихого суму і радості. А далі був заряд бадьорості від делікатно-екстравагантного ГИЧ Оркестру. Останні два роки «Гичі» влаштовували радісні і ніжні «Прокидання» на «Флюгерах Львова», а тепер зробили вечірній відрив. Багато хто казав що це був один з кращих гич-концертів.

На відкриття «Музографа» з Нью-Йорку приїхала авангардна Мистецька група «Яра», під керівництвом культової американської режисери українського походження Вірляни Ткач. Американські актори та славетний бандурист Юліян Китастий презентували дійство «Правда і неправда». Вечір завершував музичний проект «DrumТиатр» у якому відводять душу письменники Юрій Іздрик і Григорій Семенчук. Новий майданчик «Дзиґи» — Літній Клуб «Поліграф» на якому проводився фестиваль розпочав своє життя заповнений публікою та мистецькими дійствами.

2 травня концерт почався легким ембіендом нового проекту наших «дзиґівських» музикантів Андрія Арнаутова і Любка Маріаша. Далі сцену віддали на поталу молодому львівському колективу Перекоти Поле. Останні роки більшість світлин, які ви бачили із «Флюгерів», зробив Юрко Дворник. Тепер він не фотографував із дворика, а грав на сцені як гітарист Перекоти Поля. Далі народні пісні у джазових обробках грали кияни Strikha-project, які дають надії на те, що скоро український джазовий рух збільшиться на ще один професійний колектив. Цей день на «Флюгерах» був оголошений «Днем братерства з кримсько-татарським народом» і всі, хто приходив з прапором кримських татар потрапляв на фестиваль безкоштовно. На сцені «Флюгерів» презентували короткий документальний фільм Дінари Ахметової «Бальзам» про передачу пісень від покоління до покоління кримських татар. Далі був фантастичний виступ татарської співачки Ельвіри Сарихаліл із кримськими віртуозами —музикантами ансамблю Къырым і гурту Хаят: піаністом Ружді Меметовим, перкусистом Марленом Халіловим, акордеоністом Нурі Сабалаєв им та скрипалем Рустемом Куртмеметовим. Магнетичний спів Ельвіри і татарські мелодії створювали відчуття ніби справді віє сухим степовим вітром, пахне полином і чути плюскіт хвиль. Після концерту нічну програму завершили дуже короткі фільми відомого Міжнародного кінофестивалю «Très Courts», який вперше відбувся в Україні за підтримки Французького Альянсу. На «Музографі» бідбувався концерт на підтримку легендарного львівського джазового барабанщика Анатолія Шацького. Ініціатором акції став інший легендарний джазмен — клавішник Аркадій Орєхов. Для Анатолія Шацького грали джазові і блюзові , а потім музиканти молодших поколінь джемували із самим Анатолієм. Окрім музики, тут презентувався альбом живопису Аркадія Орєхова «В акварельній тональності», кошти з продажу якого передаються на лікування Анатолію Шацькому.

3 травня всі концерти фестивалю було скасовано через всеукраїнську жалобу за загиблими героями в Одесі. День перед цим проросійські бандити почали стрілянину по українському мітингу. Одесити не втекли від куль, а загнали нападників у будинок профспілок, де багато терористів повмирало під час пожежі. Одеса стала українською, але дорогою ціною.

На «Дзизі» зібралися всі гурти, які приїхали на «Флюгери Львова». Андрій Середа спілкувався з журналістами, зустрічалися давні знайомі з різних груп, музиканти з різних країн знайомилися між собою, розмовляли з організаторами. З одного боку проводити масовий захід під час жалоби не можна (хоча ні концерт «Кому Вниз» до 200-ліття Шевченка не назвеш особливо розважальною акцією, ні програму «Подай руку Україні» гурту Taraka, чи джазові «Пливе кача» які співає DagaDana). З іншого — до нас приїхало купа музикантів, які спеціально готували твори хотіли аби хоч символічно своєю музикою підтримати Україну. Разом з музикантами ми вирішили, що ці речі мусять відбутися. Гурти грали одне для одного, одне з одним, спілкувались і думали над роллю митця серед війни, людяністю серед жорстокості, силою долати страх і сумнів. Мотивом для роздумів стали слова Μολών λαβέ (Прийди і візьми)!

У 480 році до нашої ери мільйонна армія перського царя Ксеркса вторгнулася в Древню Грецію. На вузькому гірському перешийку персів зустрів невеличкий загін з трьохсот греків, переважно спартанців, під проводом лакедемонського царя Леоніда. Ксеркс надіслав до Спарти гінця з категоричною вимогою: «Склади зброю!». Легендарний спартанський цар відповів лаконічно: «Μολών λαβέ» [молон лабе], що значило «Прийди і візьми!». Героїзм Леоніда і спартанців підняли цілу Грецію до війни проти Ксеркса. Перси ніколи не здобули Греції. Фраза Леоніда «Прийди і візьми» дві з половиною тисячі років живе як символ опору. Гурт мандрівних дяків Вертеп із Дніпра співав повстанських пісень степової України. DagaDana виконували композиції зі свого нового альбому «List do Ciebie». Андеграундні Bielas i Marynarze демонстрували кліп «Wojna» на антимілітарний вірш Юліана Тувіма, який вони створили після нападу Росії на Крим. Утворений на Революції Марічкою Кудрявцевою та Мареком Марчиком Lemonchiki Проджект зробили відмінний кавер на «Get Up, Stand Up». До концерту і сейшенів приєдналися Miąższ, Taraka, татарські віртуози та львівські музиканти. Зранку на «Дзизі» таки відбулося «Прокидання», хоч і в іншому форматі. На екрані демонструвалось відео з концерту «Кому Вниз» «Ретроспектива», який «Дзиґа» організовувала 1 грудня 2006 року у Львівській Опері, а Юрій Іздрик розмовляв про життя. Сподіваємось продовжити «Флюгери» наступного року в мирний час в оновленій Україні. А поки що радіймо кожній хвилині життя і будьмо готові боронити свою землю заради дітей які кидаються сіном, заради радісних людей, які танцюють під джаз, заради свободи, весни, веселощів і можливості зібратися разом щоб слухати музику. Побачимось на «Флюгерах Львова».

Юля Хомчин, 2014.05.07

 

Надруковано: 2014.05.07 в 14:15 || Кількість переглядів сторінки: 300