Був у Львові в ГЖК («Галицькій жидівській кнайпі» юридично). Згодом підтягнувся Малін. Раджу «Пейсихівку» — незалежна рідина, достатньо жіночна (дотридцятиградусна, оздоблена родзинками й присмаком грушки), білим людям не зашкодить. Причастилися за ізраїльських скінів, що жертовно зкошерили блаженного Айхмана за його сіяння гестапо разом із хаганою зернятка на смерть англійцям та во славу землі обітованної.
Забава, власне, Юрка-господаря, чиї творчі звитяги — «Криївка» та «Лівий берег» (бо на лівобережжі аїдівського Львова).
Живе кнайпа до другої ночі, обслуговують нащадки гаркавого підрозділу УПА. Надворі — копія витвору гебрея на прізвище німецьке Шульц (здається) (оригінал достатньо нещодавно ядвашемськими поцуплено поцами). Замовником мальовиння була нацистська німота з прізвищем жидівським Ландау (здається :-)).
Львів — затишений. Тільки для тебе призупиняє час, аби ти в і д ч у в. Незалежний, очі аж білі :-).
P.S. Вже в Києві натрапив на таксиста, родом з рівнещини. Розказує, що його дід журавлів навесні називав «веселками». Бо то вони тільки восени, як відлітають, називаються журавлями. «Бо журяться». А як додому — веселяться.
Дякуємо Сергію Степаненку за надісланий матеріал!