2009.02.23. Сергій «Кузя» Кузьмін про мандри з Nazareth

2009.02.23. Сергій «Кузя» Кузьмін про мандри з Nazareth

Під маркою «їхніх друзів» КОМУ ВНИЗ брали участь в українській частині туру гурту Назарет, відбуваючи місію почесного ескорту цих динозаврів року.

В якості провідників-супутників (усе-таки вдома, як добрі господарі) КОМУ ВНИЗ були запрошені на відзначення Дня народження Дена МакКаферті.

Того вечора за святковим столом остаточно здійснилось «пророцтво» про дружбу, засвідчене ще на афішах, котрі були розклеєні по Києву перед концертом у Політесі.

Статус «їхніх друзів», що мав доти трохи формальний характер, отримав того дня міцне підґрунтя. В ранковому телеефірі якоїсь місцевоїтелекомпанії сам іменинник розповів про традицію провадити свій День народження у колі близьких друзів. Зазвичай це відбувається в дорозі,і друзі, аби бути напоготові, завжди залишаються поряд. Шкода, що в якості подарунків вони найчастіше обирають спиртне.

КОМУ ВНИЗ дивилися передачу в готелі, де жили разом з усіма спільниками Дена МакКаферті. Спиртне, притарене ще у Львові в якості подарунка, лишилось забутим у готельному номері якогось тернопільського готелю, де надаремне охолоджувалось у порожньому холодильнику. Вочевидь, у дорозі пляшки — атрибут зайвий.

Мандрувати Україною найзручніше невеличким «табором», а він геть не передбачає жодних кортежів. Тому рух відбувався приховано, тихо, двома незалежними групами, умовно іменованими КОМУ ВНИЗ та Назарет. Як не кортеж, то ескорт.

Нам досить було зустрічатися на місці проведення концерту, аби виступати в довільній почерговості: або до, або після Назарет. Як не дивно, час виступу диктувався обставинами, які не піддаються опису. Але одного разу ескорт, змучений постійною готовністю до дії, нарешті досяг прямого контакту з об’єктом супроводу.

Першим «контактером» став Разін, який виступив у складі Назарет (дарма, що був схований за кулісами). Слід зазначити, що крім чотирьох музикантів Назарет, котрі виступають на сцені, є ще двоє, які виконують партії ударних інструментів (тамбуринів, шейкерів і кавбелла). Звуки перкусії необхідні для досягнення відчуття щастя і радості, що сучасною мовою іменується «розрив». Саме в цьому стані й відбулося масове братання між двома командами, супроводжуване обміном футболками.

Женя Разін у якості першого кавбелльника був долучений до таїнства злиття в музиці на пісні «Хейр оф зе дог». Для іменинника був придбаний капелюх — і бриль, і стетсон водночас. Єдине, що робило цю крисаню українським сувеніром — те, що вона була виготовлена із соломи. У Вінниці її могли споглядати усі, хто відвідав концерт. Іменинник не розлучався з подарунком навіть за святковим столом.

Ввечері після концерту обидві команди розмовляли вперше. Дещо формальне назвисько «їхні друзі» перестала бути легким знущанням (які там друзі, коли ми ще жодного разу не спілкувалися). Сам іменинник дав недвозначне підтвердження ставлення до КОМУ ВНИЗ. Відтанувши від тостів на їхню честь, гурт відповідав, не даючи перекладачу закусити. І ось що з’ясувалося у дружній бесіді:

— Музика у КОМУ ВНИЗ добра і це музика майбутнього. В ній чуються безсумнівні кельтські мотиви та народне відлуння, що зберігається у фольклорі віками.

— До речі, про віки. Шотландці зовсім невеличкий етнос. А предком (прадідом) МакКаферті був Джеймс Воллес (по лінії матері). Сімейна легенда свідчить, що шотландський народний герой був дуже подібним на Дена МакКаферті, а відтак геть несхожим на Мела Гібсона.

— Дідусь Джеймс зрадів би, якби дізнався, що в Шотландії панує мир, сповнений пам’яті про нелегке минуле. Теперішній нащадок Воллеса безстрашно подорожує країною разом із дружиною. Нещодавня поїздка по Шотландії принесла їм справжню насолоду. Там місцями несамовита краса. Не менша краса, ніж в Україні. Подекуди. Тільки Україна значно більша за Шотландію. Вона просто величезна!

Сергій «Кузя» Кузьмін

 

Надруковано: 2009.02.23 в 11:30 || Кількість переглядів сторінки: 427