2009.02.10. Андрій Середа написав про мандри з Назарет
Настрій творить негода, «еґермайстер» і ... знову-таки негода.
Назарет: «виступаємо там, де є електромережа». Щось є первісне в блуканнях зі скотами, як виявляється, незвіданою землею. Щоправда, шляхи перетиналися тільки за кулісами та на вечері. Піт ніколи не сяде до столу, якщо є сторонній. Ден завжди замовляє вино, а п‘є все. Лі тримався досить відсторонено, поки якось сентиментально не зізнався, що вважає Євгена геніальним драмером. Пішло-поїхало. Джиммі багато не треба, якось дуже завуальовано просив пляшечку спрайта в надії зробити з неї бульбулятор. Йому принесли скляну.
Небо майже завжди у хмарах. Село Жеменівка, корінь назви від французького «жеме» — «ніколи». Село Ніколи.
В одному місті перед концертом люди, настрахані, що їх дурять (який Назарет у нашому місті!), стоять біля входу і не заходять. В іншому — після концерту публіка, чекаючи з чорного входу (виходу) на музикантів, потихеньку падає від випитого. Назарет не поспішає. Публіка падає.
Похмуро гуде мерседес. Похмурий Степан. Кузя вічно спить. Женя вічно спить. Малін — ланґобард. Навколо дуже-дуже тихо. Мастурбійна назва села Саморідня. Содомська Братолюбівка. Мирне Пекельне. Річка Вшива. По аналогії з «жеме» тут, за Степаном, корінь — «Шива». Протягом декількох кілометрів табличка «Раки». Людей немає.
День народження Дена. Ден у солом‘яному стетсоні, що йому презентував Степан («я схожий на Джона Вейна і такий самий мертвий, як і він»), був обдарований і іншими страхітливими цяцьками та ревінням публіки, що чекала на групу ще з часів своєї юності. Ще й отримав орден почесного громадянина міста. Потім той капелюх збивав його з пантелику. Коли він між співом повертався до барабанного подіуму, аби витерти шмарклі, бачив там капелюх, забував про носовичок, одягав капелюх, знімав, підозрював, що щось не так, коли ж згадував, було вже пізно, треба вертатись до мікрофона, і так підряд декілька спроб. Нарешті вдавалося шмарконутися, радісно одягав капелюх, знімав і свято тривало.
Гарні люди. Точні до оточення та в професійних забаганках. Запитали Лі про його відчуття з того, що грає у групі, яка створилась, коли він навіть не планувався. «Честь для мене».
Ден серйозно оповідає, як вразився гігантською територією України. Так само, коли з дружиною поїхав у відпустку, був вражений маленькою територією Шотландії. «Дуже дохуя вільного місця» — каже наш Кузя, коли в дорозі ми вийшли посцяти, дивлячись на безмежні поля з одним трактором. Потім узагалі нікого не стало, одні птахи.
На півночі від Харкова тече річка Муром. Вона така недовга, що вздовж неї влізло тільки три села. Одне за назвою Веселе, друге Нескучне, а третє — Середа. Дороги, якщо вірити карті, туди немає.
Згадав і написав — Середа