2008.10.26. NAZARETH і КОМУ ВНИЗ — брати по крові

2008.10.26. NAZARETH і КОМУ ВНИЗ — брати по крові

«Нарешті Ви повернулися додому. Вітаємо на рідній землі!» — промовив Андрій Середа, очільник КОМУ ВНИЗ, до Дена Маккефферті, лідера NAZARETH, і обидва розчулені вокалісти легендарних гуртів обійнялись як брати... Ці слова, без сумніву, стали головним лейтмотивом усієї вечірки після концерту NAZARETH і КОМУ ВНИЗ у Тернополі. Тут було все: палкі промови й ліричні спогади, слушні зауваження й теплі слова вдячності, щирі усмішки й сльози на очах у дорослих мужчин, міцні рукостискання й гарячі обійми.

Воно й не дивно. Адже концерт видався на славу і без перебільшення може стати подією року в нашому місті. Дарма, що квитки розкупили далеко не всі й значна частина місць пустувала. Зате кожен присутній у залі вартував десятьох!

— Ми всі ще перебуваємо під враженням від вашого міста й атмосфери у залі, — зізнається 62-річний Піт Агню, бас-гітарист, найстарший із NAZARETH.

Звичайно, це можна було би сприйняти радше за жест ввічливості, ніж за правду, якби не наша попередня розмова із Сергієм Степаненком, бас-гітаристом і продюсером КОМУ ВНИЗ, котрий займався всім туром по Україні.

— Сергію, що полюбляють NAZARETH виконувати «на біс»? — поцікавився я ще за місяць до концерту й отримав лаконічну відповідь: «NAZARETH» «на біс» не виходять. Забудь про це!«

І ось концерт завершується. Останні акорди, оплески, схвальні вигуки... Музиканти залишають сцену, звукорежисер за пультом у центрі залу починає вимикати апаратуру і збирає свої речі. Запалюється світло...
Але Тернопіль не здається. Зал у єдиному пориві під ритмічні оплески скандує: «НА — ЗА — РЕТ!» Проходить мить, друга... Сила й амплітуда оплесків зростає, до них приєднується ритмічний тупіт ногами півтисячної аудиторії захоплених глядачів. І ось легендарні шотландські рокери знову з’являються на сцені! Зал зривається шквалом оплесків, радісного свисту і вигуків. Звучать завершальні аж три композиції...

— Тернопіль — перше місто у турі (після попередніх п’яти), де NAZARETH вийшли «на біс»! — підтверджує Андрій Середа. — Недаремно і нам так подобається тут виступати!

— Раніше ми практикували гастролі тільки по столичних містах. Цього разу вчинили інакше і не шкодуємо про це, — розповідає Ден Маккефферті. — Дуже цікаво пізнавати вашу країну, знайомитись із простими людьми. Те, що ми бачимо, сильно відрізняється від того, що у нас розповідають про Україну. І мені приємно з цього приводу.

Лунають тости за єдність двох волелюбних націй: «Хай живе Шотландія і Україна!»

Далі Андрій Середа впевнено провадить лінію розмови щодо наших витоків і спільного коріння.

— Україна і Шотландія... Ваші предки, народжені на цій землі, дуже багато тисячоліть тому вирушили у далекі світи. І ось тепер, після довгих мандрів, нарешті, Ви повернулися додому!

— Звичайно, з цього приводу можна іронізувати. А можна відкрити фундаментальне дослідження британського історика Артура Кемпа «Марш титанів» про походження й поширення на планеті білої раси і самому переконатись у цьому.

— Ти маєш рацію, Андрію, — погоджується Ден. — Гали, кельти, скоти... Свобода, незалежність, Україна... В наших жилах тече одна кров.

— Згадали про Вільяма Уолеса, Мела Гібсона і його «Хоробре серце», опришків і гайдамаків, Тараса Шевченка, УПА, дивізію «Галичина» і багато іншого.

Дуже добре справлявся перекладач Євген, хоча деколи розуміння між нами було настільки повним, що він із задоволенням відпочивав, потягуючи сік.

Випадково, між іншим, у розмовах виявилось, що Тернопіль — перше місто у турі, де КОМУ ВНИЗ виступали перші, а вже слідом — NAZARETH. У п’яти попередніх містах було навпаки.

— Як так могло статися? Хто прийняв таке «мудре» рішення? — запитую Влада Малюгіна, гітариста КОМУ ВНИЗ.

— Це дуже складне питання і прямої відповіді немає. Погоджуюсь, недолік великий. Добре, що хоч у Тернополі ми його врешті виправили! Уяви собі ситуацію: NAZARETH відіграли, виходимо на сцену ми. Частина людей залишає зал. Звучали й пропозиції зіграти щось із NAZARETH. У деяких містах навіть не вказували на афішах наш виступ... У такій ситуації рятує тільки гумор. Ми жартували в тісному колі: «КОМУ ВНИЗ здійснює український тур з нагоди 20-ліття групи, а на „розігріві“ у них — NAZARETH!»

— Дуже радий, що ми виправили ситуацію, — відповідаю Владу. — А те, що це знову ж таки відбулося в Тернополі, — приємно вдвічі! Надзвичайно важливо для успішного продовження туру, щоб надалі Ви були першими. Адже східній Україні КОМУ ВНИЗ мало відомі. У Кривому Розі, Харкові, Дніпропетровську тисячі «омоскалених» меломанів будуть мати змогу відкрити для себе цілий пласт невідомої музичної культури — феномен КОМУ ВНИЗ!
Скориставшись слушним моментом, від «СОНЯЧНОЇ МЕРЕЖІ» вручаю хлопцям з КОМУ ВНИЗ на їх 20-ліття футболки із золотистою сваргою. По задоволених обличчях бачу, що подарунок припав їм до душі.

— У такому одязі ми виглядаємо, як справжня єдина команда! — зауважує ударник Євген Разін.

Також приємною новиною для всіх музикантів стала звістка про те, що частина грошей від реалізованих квитків, а саме 9000 гривень, була перерахована на спорудження пам’ятника Соломії Крушельницькій у Тернополі.

— Тут ми маємо бути вдячні нашій міській раді, а також меру Роману Заставному і одному з депутатів — Ігорю Дулебі за розуміння і сприяння, — пояснюю хлопцям ситуацію, Не залишилась без уваги гостей чітка і якісна робота охорони. Її здійснювали молоді хлопці зі спортивно-мистецького клубу «САКУРА», а допомагали їм рок-клубівці.

Наприкінці «вечора», а саме близько 2-ї ночі, втомлений, але усміхнений Андрій Середа цікавиться у мене:

— Тарасе, а ти, як організатор, задоволений цим концертом? Чи не відпало бажання щось подібне робити надалі?

— Звичайно, зусиль і нервів пішло багато. Та коли я побачив, як під «Love hurts» сотні моїх однолітків із сльозами на очах, з піднятими догори руками ритмічно похитувались у такт музики, утворюючи «хвилі» у залі, то сказав собі, що заради таких моментів варто жити!

P.S. Перон тернопільського вокзалу. Одеський потяг о третій сорок п’ять рушив з місця і за хвилину розтанув у темряві... Наступне місто — Одеса. У музикантів продовжується тур Україною. І в нас, тернополян, продовжується життя. Десятки знайомих, що побували на концерті, досі щиро дякують мені за це. А сотні «невіруючих» ще й досі продовжують перепитувати: «То що, невже NAZARETH були в Тернополі? А коли вони ще приїдуть?»
У житті, як на пероні: важливо — не проґавити момент і вчасно вскочити до вагона потяга, що відходить у потрібному напрямку.

Тарас Іваницький, розпорядник «СОНЯЧНОЇ МЕРЕЖІ», організатор концерту в Тернополі

 

Надруковано: 2008.10.26 в 22:15 || Кількість переглядів сторінки: 187