2007.09.24. Клепарівська 18 - від фінгалів до гламуру

Клепарівська 18... знайома адреса! Так-так, це саме ті культові підвали, де на початку 90-х розташовувався пивний ресторан Колос — улюблене місце гопніків, звідки відвідувачі виходили із новим боді-артом у вигляді фінгалів та гарячим пивом, яке можна було вихлюпнути на голову тому, хто тільки-но зайшов :)

Сьогочасні підвали на Клепарівській 18 заледве можуть нагадати про старі-добрі часи — тепер тут знаходиться Хмільний дім Роберта Домса — елітна пиварня із серйозними охоронцями та кеш-контролем. Гопніки тут — етнічна меншість, адже у Хмільному домі відбуваються такі культурні події, як презентації Форуму видавців чи, як тої п’ятниці — концерт КОМУ ВНИЗ :)

Можливо, акустика місцевих льохів не налаштована сприймати рок-музику, але в них не по-підвальному затишна атмосфера, в якій приємно гупати кулаками по столах й на всю горлянку вимагати «біс!», що він поволі всотуватиметься із легкою пивною піною і стихне так непомітно, що доведеться знову гукати «КО-МУ-ВНИЗ!!!».

Власне, і концерт почався словами Середи, якого спантеличує виступати у місці, де гоже було б не концерт давати, а «добряче нарізатись».

Ціна квитка на концерт КОМУ ВНИЗ коливалась від 100 до 150 гривень. Також існувала пропозиція споглядати дійство по телевізору у бічних залах. Відвідувачі Хмільного дому казали, що це (з точки зору збереження гостроти слуху) дуже навіть непоганий варіант — можна і концерт послухати, і вийти із закладу, не оглухнувши.

Тож, не зважаючи на чималу ціну квитка, головна норА була заповнена, а сходи окуповані втікачами із телезалів. Хоча дуже незвично було бачити порожнє місце перед сценою, але домашня атмосфера повернула мої мізки до стану заспокоєння. На Нахтігалі перед сценою вперше за вечір вигулькнули слухацькі постаті. А на Шиві із веселих нациків утворилось шестируке чудовисько, більше схоже, щоправда, не на божество, а на каракатицю.

Ще на цьому концерті було цілих три «біса». Один — запланований, другий — як належний після шквалу оплесків, що не вщухали хвилин 5. Музиканти вже були пішли зі сцени, але скандування наростало. До публіки вийшов Сергій Степаненко, подумав і сказав, що буде ще одна пісня. Середа, вийшовши до мікрофона, зазначив, що продюсер мався сказати зовсім протилежне. Та замість оголошення про фініш концерту вдячна публіка вдруге за цей вечір почула «Птаху на ймення Nachtigall». Це була жирнюча крапка — схожа на слід від літрового келиха пива:)

Нехай

Подію докладно зафоткав Крулік, за що йому велика дяка!