2007.02.14. На сраці — із валів фортеці

(Уривки нехайських вражень)

Луцьку треба дякувати за те, що він не змінюється. 10 лютого клуб «Майдан» зібрав тих самих людей, що і торік. Вони сиділи на тих самих місцях, що й тоді. І той самий плинучий спокій із кавалками пасіонарности огорнув клуб потому, як КОМУ ВНИЗ зійшов зі сцени. І те ж таки тріпотіння свічок під натиском звуку. І тогорічний плакат із Україною, рельєфованою масками КОМУ ВНИЗУ. І багато іншого.

Змінилось хіба оформлення подіуму, що дістав на прикрасу металеву сваргу, ряднину із написом КОМУ ВНИЗ та ще клавіші оздобились чорним фірмовим стягом. Ще приїхало з 20 галонів свіжої крові — офіційна київська амбасада УГП, Тоталітарний Поет, інші патріоти зі Стрия, Львова та Києва, Його Вищість Сірий Кардинал сайту КОМУ ВНИЗ та інші, не менш цікаві, персонажі.

На початку виступу Середа оголосив, що вперше гурт не співатиме. Співатиме зала. Та, здається, й без цього оголошення співаків би не бракувало. Крім Середи, з двадцять голосів утворили затятий хор. Вони міцно підтримували одне одного. Та і всі присутні — незалежно від ширини розкритої горлянки — створювали відчуття міцної жмені-п’ястука.

Й, певно, в подяку за згуртованість Луцьк мав честь двічі проспівати «Птаху на ймення Nachtigall».

У світі є щонайменше 3 речі, які залишаються незмінними — це КОМУ ВНИЗ, Луцьк і вали замку Любарта, з яких так втішно з’їжджати на сраці, й тим самим знову здобувати загублений ключ від дитинства — часу, в якому переможні війни зі злом і драконами були реальним і радісним повсякденням.

P.S. А ще з’ясувалось, що 10 лютого — виповнилось 111 років славному австрійцеві з українським серцем Василю Вишиваному. КОМУ ВНИЗ дякує йому, що уродився в день Народження КОМУ ВНИЗ.