Маразматичної ситуації не досить, крім неї були наслідки. А саме: в усьому залі вимкнули струм, ані звук, ані телевізійники не діяли. В день свого власного концерту Кому Вниз відпочивали, щоправда не за власним бажанням. Все було ніби готове, але хотілося якогось шуму в темній опері. В кулісах, біля роялю зібрались люди. Акустичні інструменти не можна вимкнути. Співав, аж поки усе не ввімкнулося, Середа. Навколо точилися розмови про дивний вчинок директора театру, який щойно, невигадливо матюкаючись, закликав усіх зберігати тишу у цьому святому місці. Було смішно від збігу загального враження: яке жлобство. Це промовило декілька чоловік майже одночасно. Але ж у театрі людина працює...
Тут Влод Кауфман сказав: У жлобстві навіть є якась естетика. А це не жлоб, а просто п...й!
Не можу написати, досі ще сміюся, краще про наслідки:
По-перше, про поетизування жлобства, до якого спромігся Влод Кауфман.
НАСЛІДОК ПОЗИТИВНИЙ. Хоча і з матюками, але із посмішкою теж.
І по-друге, хоча КОМУ ВНИЗ зберігали рівновагу, майже усі намагалися їх заспокоїти, ніби вибачаючись. Хоч нічого незвичного і не відбулося. Але такий спокій теж перемога.
І третє — вперше я бачив, як за моє власне здоров’я і гідність заступалася жінка. Вочевидь ганебні вчинки дирекції стримувала Світлана Середа. Її враження коротко стикалися із головою опонентів, по якій вона погрожувала їм гупнути.
Повстають жінки, справедливість не дає мовчати. Виходить, ми кругом у виграші.Ось і скажи, що писати?
А давай, просто дівок оголених з даху оперного візьмем, і, типу „ДОБРОДІЇ, зберігайте тишу“, — буде влучно! Ніби з минулого повстали динозаври».