Знаковість цієї події може видатись незрозумілою для пересічного споживача сумнівних попкультурних продуктів. Творчість КОМУ ВНИЗ не стане надбанням загалу. Та й гурт не робить жодного поруху до всеохопної популярності. Їх музика не вписується до формату мутованого шоу-бізнесу. Вона є недосяжною для сприйняття тих співвітчизників, які позбулися інтелекту нації. Звучання (суміш фолку, року і готичних химер) і темпоритм творчості команди — ніяк не збігається зі стахановським виданнням на-гора шедеврів сучасної псевдокультури, попси, здевальвованої своєю великою кількістю та відсутністю поняття про якість. КОМУ ВНИЗ плює із дзвінниці на такі конвеєри. Альбоми гурту виходять з великими інтервалами. Остання повноцінна платівка команди вийшла 1999 року. Поціновувачі гурту знають — від такого непоспіху музика лише виграє. Команда ж із прискіпливістю мікрохірурга відшліфовує свої твори, доводячи їх до абсолюту. Звучання КОМУ ВНИЗ — це втілення Високого Духу. Саме так узагальнюють творчі здобутки команди їх поборники. Ця музика не є альтернативною чи паралельною, а швидше перпендикулярною. І якщо вартісна шкала сучасності розташувала попсу по горизонталі, що розтікається навсібіч, намагаючись охопити весь музичний простір країни, то КОМУ ВНИЗ шпичакує над цим безладом вертикаллю, що корінням вросла в свою землю. Цей стовп стрімко тягнеться до неба. Туди, де місце справжній Музиці. І насамперед КОМУ ВНИЗ — це музика Воїнів, Героїв, романтиків.
На прес-конференції, яка відбулась перед концертом у Мистецькому об’єднанні «Дзиґа», лідер гурту Андрій Середа зазначив, що сучасній Україні бракує військових маршів. «Мені здається, що зараз надто затягнувся мирний час. А мир цікавий лише в паузах між війнами. Війнами тотальними, війнами соціумів. І тепер нам вкрай необхідна така війна».
З цим важко не погодитись. Держава, в якій гонор вважається проявом екстремізму, національна ідея — ксенофобією, а лояльність до фізичних/моральних збочень — демократією — це хвора структура, яку навіть за формальними ознаками важко ідентифікувати із державою.
Середа каже: «Музика КОМУ ВНИЗ — права музика правих людей». Це неназваний інструмент, що розширює межі уявлення про патріотизм, про призначення людини на своїй землі.
КОМУ ВНИЗ цього року висунуто Комітетом підприємців Львівщини на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка. Про це на прес-конференції повідомив Голова підприємців Ігор Голик. 29 листопада Комітет з присудження премії одноголосно провів гурт у другий тур конкурсу. З цим команду привітали чисельні прибічники та журналісти, що були присутні на прес-конференції.
Андрій Середа з цього приводу зазначив: «Єдина музична місія КОМУ ВНИЗ — підтримувати праворадикальні, праві національні рухи, мужніх людей, котрі вміють тримати зброю в руках і готові до кінця боротися за свою ідею. Ми взаємопов’язані, ми допомагаємо один одному. І ця взаємодія нас тримає вже довгий час. Є велика жага бачити впевнених молодих людей, які знають куди йдуть, на якій землі знаходяться і чого для неї хочуть. Є велике бажання бути разом з ними. Таке бажання тримає нас на сцені, тримає нас як команду».
Стрияни, давні друзі КОМУ ВНИЗ, вручили під час прес-конференції Андрію Середі та Сергію Степаненку подарунок — комувнизівську сваргу, вмуровану в штандарт гурту, над яким розкинув крила орел — втілення Високого Духу.
Увечері в Оперному театрі відбувся грандіозний концерт «Ретроспектива». КОМУ ВНИЗ виконали близько двох десятків творів із своїх попередніх альбомів та ще невиданих. Пісню «Птаха на ймення Nachtigall» публіка слухала стоячи. Ця поведінка повторилася і під час виконання «Суботова» (на слова Шевченка) та «Воронів» (на слова Олеся). За час концерту зала стала єдиним монолітом, викристалізуваним музикою. Містерія Тріумфу Волі і Духу розпалила в тисячах очей полум’я, що обпікає серця і спонукає Дух злетіти.