2006.12.01. У•СІМ•У•НИЗ•У

2006.12.01. У•СІМ•У•НИЗ•У

(коротка історія руху вниз) — Прес-реліз до співрозмови із гуртом у МО «Дзиґа» 1 грудня 2006 року.

Ліфти сумістили з поїздами метрополітену відразу після вступу нашої у.країни в у.?.

В принципі майже нічого не змінилося, лише перестали оголошувати зупинки, оскільки після фрази «Обережно! Двері зачиняються!» в моїх співгромадян починалися істерики, алергії та астенічний синдром.

Ну і подорожі почали займати більше часу: рентген, флюорографія, дактилоскопія, уоu sее. Заборонили перевозити рідини, зате дозволили срібні виделки і кондитерську фольгу. Щоправда, аби доїхати до зупинки «у.ніверситет», скажімо, доводилося сканувати мозок і вирізати апендицит. Але охочих туди потрапити ніколи й не було надто багато. На популярні ж станції, потрібні абсолютній більшості населення, дістатися не складало жодного труду — так... іноді... хіба що тести Роршаха, чи бліц-іспит з історії Залу Царства.

Зате виявляти чужинців тепер можна просто заввиграшки: оцифрована база профілів, каталог усенародного конкурсу на вимовляння м’якого «г» у словах «гетьман» та «ящірка», а також автоматична сирена на відсутність алкоголю в крові спрощували візово-митний контроль до смішного. Постанова Кабміну стосовно обов’язкового мінімального рівня алкоголю виконувалася з достоту всенародним ентузіазмом, що дозволило в стислі терміни звести всі доступні напрямки руху (напр.: вліво-вправо, вперед-назад, туди-сюди) до двох основних векторів «вгору» та «вниз».

А позаяк еволюція, зростання та розвиток однозначно означають рух угору, то маршрути в протилежному напрямку, себто вниз, не те щоби відмінили, вони просто відмерли самі собою через брак пасажирів — кому ж спаде на думку опускатися? Автоматично зникла народна традиція питатися зайве «куди?» — адже відповідь завжди однакова. Натомість виникла інша традиція: заходячи до ліфту чи у вагон, новачки, ніяково посміхаючись, звертали запитальні погляди догори, мовляв, «як завжди?», і у відповідь отримували поблажливу жестикуляцію: «а куди ж, як не...» Згодом до цього ритуалу додалася дрібна деталь: усіх, хто заходив у транспорт, не здіймаючи очі д’горі просто викидали геть. А компетентні органи шикували некомпетентних туристів на горизонтальні ескалатори і відпраляли в санаторно-фільтраційні зони, обладнані навчальними класами та відеосимуляторами метрополітену.

Тепер усе гаразд. Ексцесів майже не трапляється. Масовий рух угору найближчим часом планується перетворити на всенародне вознесіння. Ідеал боголюдини виглядає цілком досяжним для якнайшвидшої реалізації.

Щоправда, існують незначні проблеми, набрані дрібним шрифтом. Наприклад, чоловіки дедалі більше скидаються на жінок, жінки натомість — на комбатантів у.па. Та й. зрештою, оте «у.» означає не «утопію», як раніше, а «умовність». Умовна одиниця. Умовна вічність. Умовне життя. У.нр, у.гкц, у.апц (умовного патріархату), у.на-у.нсо. у.рср. Зате щовечора, докладно о 00.00 з радіоточки нам співає на...добра...ніч умовна пташка нах...тіґаль.

Або таке: їдеш собі ранковим ешафотом догори. На роботу. Нікого не чіпаєш. У голові -нахтіґальська пісня. Над головою — шенгенський німб. Довкола — у.нісекс. United Colours of. У.сім бажаєш щастя і зла...годи. Та раптом ліфт зупиняється, розходяться ґратовані стулки, і на порозі бачиш неподібного на жінку чоловіка.

Він спокійний. Не грізний. Ніякий. Але ти знаєш цей профіль. Ти знаєш цей неторканий скальпелем апендикс. Ти знаєш цю чисту енцефалограму, цей електрофарез. І цей пронизливий від браку алкоголю та рожевих окулярів погляд. Цей тип не з тих, хто killing you softly with his song. Він примушуватиме тебе жити аж до смерті. Клятий goth. Fucking god.

«Кому вниз?» — питає він майже байдуже.

Р.S. І обережнодверізачиняються наступназупинка- —...

Юрко Іздрик

 

Надруковано: 2006.12.01 в 23:30 || Кількість переглядів сторінки: 231