2006.03.01. КОМУ ВНИЗ в «Майдані»

2006.03.01. КОМУ ВНИЗ в «Майдані»

Біля бару «Майдан» я була уже о пів на восьму (чекала знайомих). Насторожила майже повна відсутність людей перед входом. Лише невелика групка молоді неформатного вигляду тупцювала біля рогу будинку, але й вони згодом непомітно розчинилися. Невже це правда? Невже люди між справжньою українською музикою «високого духу» і миготливим шоу трансвеститів на Театральній площі вибрали останнє? Стало гірко і соромно за лучан... Та, зайшовши в зал, я зрозуміла, що всі, хто мав прийти, уже були всередині. Причому у залі були лише ті, хто мав прийти, і жодної зайвої людини. Навіть статечні дядьки, які, здавалося, потрапили сюди зовсім випадково, під кінець виступу пройнявшись ідейністю виступу комувнистів похитували головами в такт і ворушили вустами, що мало означати підспівування.

На початку програми ді-джей зауважив, що це чи не найвизначніша подія в історії «Майдану» і всі з ним погодились. Від себе додам, що КОМУ ВНИЗ виступають у Луцьку вдруге. Перші відвідини були ще в далекому 1991 році і багато моїх однолітків (як, власне, і я) не могли цього побачити за браком років. Отже, більшість присутніх були знайомі з гуртом лише заочно. Та всі вони нетерпляче чекали на початок виступу.

Свічки, що замінили звичні майданівські ліхтарі, створили атмосферу таємничої романтики, що ще більше підігрівало нетерплячку усіх присутніх. Тож, кожного разу, коли хтось із комувнистів виринав зі свого сховку, зал зривався гучними оплесками.

І ось нарешті під надривні овації і вітальні вигуки на сцену вийшли КОМУ ВНИЗ у майже повному складі (один з гітаристів, на жаль, не зміг приїхати). З першої фрази вони завоювали серця усіх присутніх: «Ми існуємо уже 18 років тільки для того, щоб знову приїхати до Луцька». І хоча це була брехня, але звучала вона настільки щиро, що захопила усіх присутніх неймовірним гіпнотичним драйвом.

Далі Середа зачитав один із своїх, як він висловився, скарбєзних віршиків. Не знаю навіщо. Можливо налаштовувався. Налаштовувався на відповідну емоційну хвилю, щоб за секунду після закінчення декламування вибухнути потужним «Сіє-е-е небо зорі!!!»...

А далі усе понеслося в одному ейфоричному потоці: страхітливі вірші, які різали вухо нецензурними словами і пронизували до мозку кісток гострим сарказмом та глибинним змістом, змінювалися ексцентричною музикою, що викликає цілу гаму почуттів: від суму до надії...

З залу почувся голос, майже нечутний, на видиху: «Суботів...», на що Середа відповів: «Твоїми вустами Бог глаголить.» Залунали перші звуки досить відомої, хоча й вузькому колу, пісні. На час виконання зал завмер. Здалось, що кожен, затамувавши подих, намагався увібрати в себе енергетику, насититись чистими звуками цієї пісні...

Всього цього вечора прозвучало 14 пісень КОМУ ВНИЗ. Серед них на була й німецька «Irgin Vi Irgin Vo Irgin Van», перероблена КОМУ ВНИЗ в знак поваги до організаторів німецького фестивалю Wave Gothic Treffen. Також лучани почули цілком нову компіляцію «Молитва за Україну», фоном у якій були скомпоновані записи пісні на слова однойменного віршу віршу О. Кониського і музику М. Лисенка у виконанні жіночих акапельних хорів, а основою — незрівнянні філософські метафізичні роздуми Середи (певно, мається на увазі текст Р.Кіплінга у перекладі Д.Донцова — ред. КВ). Саме ця річ і закінчувала виступ гурту, та зал не бажав відпускати своїх кумирів, скандуючи: «Мало! Мало!..» Та все ж відвідувачі шанобливо розступались, пропускаючи учасників, і супроводжували оплесками аж поки вони не зникли з вигляду. Але і після цього овації продовжували звучати...

А потім, при найменшій нагоді, тобто при найменшій появі когось з учасників гурту в залі, народ збігався для взяття автографів чи групових фото з кумиром. Найбільшим щасливчикам навіть вдалося перекинутися з комувнистами кількома словами. Я ж в цей час виконувала, якщо не важливу, то хоча б, надіюсь, цікаву місію — збирала у присутніх враження від концерту одним словом. Ось що з цього вийшло: о***тільно ( і ще кілька нецензурних слів, які виражають найвищу міру задоволення); а-а-а, вау (та купа вигуків захвату); це одним словом не виразиш, тут як мінімум слів 500 потрібно (досить популярна відповідь, до речі); супер; вразило; пройняло; поетично; ураган; незрівнянно; відверто; це було варте того...

Хотілося б таким мажором усе це і завершити. Хтозна коли нам ще випаде нагода побачити КОМУ ВНИЗ в нашому місті. То ж поки що залишається слухати записи та слідкувати за новинами на офіційному сайті гурту: komuvnyz. com.

Vika-Mouse, «Луцьк неформатний», 2006.03.01

 

Надруковано: 2006.03.01 в 13:25 || Кількість переглядів сторінки: 226