2005.09.25. КОМУ ВНИЗ на Рок Екзистенції: Доктор Лектер тихо заздрить

2005.09.25. КОМУ ВНИЗ на Рок Екзистенції: Доктор Лектер тихо заздрить

Вже пару років здається, що Рок Екзистенція себе вичерпала. Не тому що в Україні закінчився рок, а скоріше тому, що у довгограючій платівці геть доріжки заїздилися. Один фестиваль був подібним на інший, бо склад учасників залишався, за деяким невеличким виключенням, незмінним. Мабуть цьогорічна Рок Екзистенція могла би бути такою собі панахидкою по колишній оригінальності фестивалю зразка 1997 року... Але фестиваль виявився живучим.

Вдалося-таки організаторам представити рок-сцену як то кажуть у супермаркетах, в широкому асортименті. Мало того, можна було дослідити набутки рок сцени за останні літ 18-19, помацати їх вухами :-) і переконатися, що вона, сцена, чудово почувається у тому андерграунді, куди його запхнула кон’юнктура і мистецтвознавці.

Такі прогресивні зміни стали можливими завдяки існування трьох, різних за настроями і спрямуваннями, сцен. Акустична сцена була розташована у залі ДК КПІ, і мала-таки той затишний камерний вигляд. Над сценою навколо літерок «R» та «E» запалювалися і згасали маленьки лампочки, які (без великих труднощів для розшифрування задуму) створювали відчуття зоряного неба. Час від часуна сцену виходив камерний ведучий Барбара і запрошував то музикантів, то поетів з’явитися на очі публіки. Тут мені вдалося послухати й порадіти кайфовому фольковому гуртові з Вінниці (?), що має назву Очеретяний кіт. Іще сподобався письменник Дмитро Лазуткін. Усе (навіть виступ Ірени Карпи на велосипеді та її розповідь про пінгвінів-педерастів) на Акустичній сцені відубвалося дуже приємно, непоспіхом, спокійно — зовсім не так, як у сусідній Неформальній.

Іще великим позитивом існування трьох сцен є те, що фестиваль змогло послухати більше людей, бо зала ДК КПІ (в якій багато років поспіль розташовувався фестиваль) вміщує трохи більше 2000 людей. Поціновувачів року та альтернативи відчутно більше цієї цифри.

Неформальна була найменшою сценою фестивалю, де виступали найбільш неврівноважені персонажі. Знаходилася вона біля капеішного паровоза, а найбільше це розміщення мені сподобалося тим, що поруч стояло зручне деревце, на якому можна було зручно вмоститися, аби залишилися цілими опорні кінцівки -забагато зажвавих панків навколо. Неформальна особисто мене порадувала такими гуртами як Оркестр Янки Козир, Борщ та Інкунабула. Дуже хотілося послухати (завдяки назві) Злобних нігерів, але не встиглося. Розчарувала Армада — одне і теж без натяків на розвиток.

На Великій сцені на площі Знань КПІ вситупали здебільшого ті, хто не вписувався у концептуальні рамки двох попередніх сцен і вимагав більшої звукової й просторової потужності. Відкриттям Великої сцени особисто для мене став фольк-роковий гурт Віранда (з наголосом на останньому складі).

Слід віддати належне почуття гумору організаторів, які поставили гурт «ПеркалабаЦ перед виступом КОМУ ВНИЗ. Деякі похмурі готи, які прийшли на КОМУ ВНИЗ, змушені були брати участь у спортивно-музичному марафоні, влаштованим Перкалабою. Нічого, розминати м’язи — корисна справа, особливо прохолодного осіннього вечора. Подякували організаторам.

Щодо наших баранів, то більшості відомо, що описувати виступ КОМУ ВНИЗ — справа нереальна, тому навмисне для тих, хто пропустив — це вражаюче (я досі не можу говорити) видовище ми зазняли на відео. Щоправда, залишаються невизначеними строки появи цього історичного візуального документу на сайті. Скоріше за все темпи монтажу відзнятого матеріалу будуть подібними до комувнизівських. Втішаю лише те, що фотозвіт Сашка Данілова з’явиться вже за кілька днів :-)

Про виступ будемо мовчати, бо «говорити про музику-те саме, що співати про архітектуру». Тому перекажу кілька кур’йозів, що трапилися після концерту. Після виступу дівчина, що брала автограф, звертається до Середи: пане Андрію, а ви не ображаєтесь, коли на вас кажуть «Середулька» чи «Середушка»? Запитання було настільки нестандартним, що Середа відповів дивовижно стисло: «ні». На цьому дівчина не заспокоїлася і похвалила стан зубів фронтмена КОМУ ВНИЗ. Можливо, це була Ірена Карпа, а можливо — стоматолог-початківець. Але в будь-якому разі чоловік, що стояв поруч із нею не зміг стриматися: Ну це ж тобі не кінь — щоб до рота заглядати! Були люди і з більш попсовими приколами. Коли один з телеканалів брав інтерв’ю, якийсь панк почав вискакувати з-за плечей Середи, корчити пики, активно розмахуючи при цьому руками і пальцями. Невідомо, чи вдалося цьому деструктивному елементу зіпсувати інтерв’ю (слідкуйте за телеканалами України%))) ...

Ще потішило те, що обидва дні було багацько людей у комувнизівських футболках — така собі секта... Під час виступу цей люд скупчився перед сценою і відчутно підспівував КОМУ ВНИЗУ. За оцінкою Fish (www.uamusic.org.ua) виступ КОМУ ВНИЗ був настільки вражаючим, що вона, як музичний критик, не змогла його обізвати музичними термінами, і скористалася натомість кулінарним жаргоном — «жир» і «сало». Доктор Ганібал Лектер як авторитетний гурман та знавець світової музики додав би до цієї характеристики поцуплені у фізиків терміни потужності та енергетики — аби притрусити ними жир із салом із виступу КОМУ ВНИЗ...

НЕХАЙ!, 2005.09.25

 

 

Надруковано: 2005.09.25 в 14:08 || Кількість переглядів сторінки: 153