2005.05.26. Кобзар форева: Метеори більше не сполучають Київ із Каневом
Склад робочої групи: Сашко (Київ-Хмельницький), Костя (Київ), Кварк (Луцьк), Тарас (Київ), Сварог (Київ), Нехай (Київ), Тетяна (Київ), Люда (Київ).
Потім приєдналися: Марта (Донецьк), Андрій (Оболонь), Євген (Київ).
Транспорт: Соболь білого кольору, незла машина ємністю 10 місць. Зручно спати навіть на підлозі.
Загальний час перебування разом: з 14 годин.
Загалом, замість запланованих десяти товаришів, нас поїхало семеро. Дорога досить мальовнича, можна їздити ровером (за твердженнями бувальців займає близько 5, 5 годин по Лівому березі). Їхали близько двох годин, дорогою зустірчали через кожний кілометр самотніх ДАІшників, які охороняли шлях Президента і свити. Саме вони і не дали нам заблукати.
По приїзді встигли піднятися на Тарасову гору, звідки відкривається неймовірна панорама. Дійсно стає радісно за Нього, бо Він ввесь час бачить цю красу. Потім непоспіхом рушили до Площі Свободи, де вже стояла сцена і довго чекала на музикантів...Замість запланованої 16-ї, з невідомої причини (а може і без такої) концерт почався близько 18-ї, що врешті і далося взнаки.
Поки концерт почався, ми мали час пройтися центром і дуже приємно здивуватися — ми у різний час надибали чоловік із десять у комувнизівських футболках. Мабуть, для непосвячених скидалося на секту...
Найяскравішим спогадом про Кобзар форева особисто для мене стали діти і їх реакція на музику. Більшу частину концерту — аж до смерку під сценою (вона не була огороджена) вони створювали особливу атмосферу. Спостерігаючи лише за їх реакцією, можна дізнатися про якість виконання геть усе. Мертвого півня, до прикладу, закидали квітами.
Під час виступу глухої попсні діти років п’яти здивовано розглядали ці суб’єкти, а тоді згадували, де у кого шо свербить, шо треба поколупатися у носі, шо давно не пецяв ґудзиків і такі інші важливі процедури. А протилежна реакція була скажімо на Карпатіянів, кобзарів та інших справжніх людей. Малі уважно дослухалися і пропускали музику через себе. Мали серйозні обличчя. Повна протилежність цій публіці — вечірня зміна місцевої п’яні. Але до кінця лишився все-таки один малий, який дуже сконцентровано стежив за виступом КОМУ ВНИЗ. Щоправда, він сидів на голові свого обкуреного діда.
Завдяки організаторам, які вирішили, що більше гуртів = краще, для КОМУ ВНИЗ, які виступали останніми, забракло часу. Замість 9 пісень пролунало 4, хоча це скорочення абсолютно без втрат могло пройти за рахунок Трутнів, виступ яких передував КОМУ ВНИЗ. Першою пролунала Швачка, яка, судячи з усього сподобалася публіці — рубанув драйв. Шива, здається, ошарашила, бо п’яні позамовкали і лише інерційно погойдувалися. В кінці КОМУ ВНИЗ проводжали вигуки «Іщо!», а Цибулька, який сповіщав про завершення концерту, поривались стягти зі сцени.
Висновок:
У концерті приймали участь багато гарних музикантів, але присутність істот сумнівної музичності (як гидотні Трутні чи подібні до них) позбавили фестиваль найголовнішого — ідеї, яка би мала лишитися по закінченню усього У КАНЕВІ, в головах цих класнючих дітей, яких у Києві на рок-концертах вкрай мало.
А величезною трагікою поїздки стала звістка про те, що метеор за маршрутом Київ-Канів і навпаки — знищений. Без компенсації.
Нехай!