2004.06.09. Харизматичний лідер КОМУ ВНИЗ, Андрій Середа, розповідає...

2004.06.09. Харизматичний лідер КОМУ ВНИЗ, Андрій Середа, розповідає...

Харизматичний лідер КОМУ ВНИЗ, Андрій Середа, розповідає про поїздку групи в Ляйпціг на фестиваль Wave Gothic Treffen 2004, про публіку і її ноги, а також ділиться сподіваннями видати довгоочікуваний альбом «IDEM» уже в цьому році.

Чи вдарили по гуртові ті анонімки від невідомих «антифашистів України»?

Андрій Середа: З однієї сторони то вийшла непогана PR-акція завдяки «антифашистам» і ми їм дуже вдячні за це. Власне, через того листа про поїздку КОМУ ВНИЗ на Wave Gothic Treffen, а вона в нас вже друга, дізналося дуже багато гарних людей і, певно, завдяки теплій енергетиці та нашим українським богам ми таки втрапили і отримали задоволення від нашої поїздки. Завдяки Віталію Федуну «Стенджеру», провіднику Українського Ґотичного Порталу, який спромігся нарешті запросити керівництво Wave Gothic Treffen на наш виступ. Вони рідко приходять, тобто вони все організовують, а слухають вже приїжджі гості. Після нашого виступу в нас відбулась невеличка розмова з керівниками WGT Петером Мацке і Томасом Ґьорнертом (Peter Mazke und Thomas Gurnert). Вони самі завели розмову стосовно анонімки. Спочатку вони д-дуууже довго заспокоювали «Стренджера», тому що він перехвилювався через неї. Хоча для нас це було не зовсім зрозумілим. Дещо зрозумілим, звичайно, але не настільки сильно, тому що треба все таки мати факти, а не тільки гавкати. На що Томас Ґьорнерт сказав під кінець: «Я — є німецький націоналіст. Мені дуже приємно, що я спілкуюся з українськими націоналістами». По-друге, він сказав, що таких цидулок взагалі, такої хєрні в принципі є по відношенню до багатьох команд зокрема і до Wave Gothic Treffen загалом. Все ж таки фестиваль культивує в більшості своїй музику..., можна так сказати, сили. Сили і великого переконання — чого багатьом, певне, не дуже і хочеться, в принципі. А завершив він свій панегірик дуже класними словами. Томас сказав: «Ми дуже вдячні, що українська музика вигідно відрізняється від української політики». От на цьому ми і попрощались. Мали, тим більше від нього, неофіційне запрошення на наступний рік.

Тобто ви вже одною ногою їдете наступного року знову?

Андрій Середа: Це було сказано керівником, найголовнішим керівником цього фестивалю, а все інше — то вже всілякі бюрократичні штуки, і тим більше тут ще випливає така річ, яка для нас достатньо не традиційна, ми цим не займалися, тут, так би мовити, спецзавдання: зробити можливо адаптацію деяких пісень англійською мовою, а може і якісь пісні конкретно англійською мовою створити. Це є така ввічлива... пропозиція від Motor Music, власника промоції. Не німецькою зрозуміло, тому що нам ніколи не подобалося, коли приїжджає якийсь чужинець і ламаною українською говорить, і тому власне німці мають співати німецькою, хто хоче англійською, а вихідці з інших країн більше оперують англійською мовою. Якщо це станеться, то на майбутнє ми будемо вже конкретно говорити з хлопцями з Motor Music. Але це плани такі, більш дальні.

Крім визнання керівнками Wave Gothic Treffen та Motor Music чи були ще якісь за кордоном пропозиції, скажімо від тих самих ґотичних видавців?

Андрій Середа: Як таких окремих — ні. Була програма «мінімум», скоріше «норма», започаткована Віталієм Федуном, це конкретне знайомство з керівництвом фестивалю.

Тобто ця поїздка вам вже якийсь аванс дала?

Андрій Середа: Ну, скоріше надала нам більше якоїсь відповідальності стосовно цього фестивалю. Це добре.

Ти навів слова одного із організаторів Wave Gothic Treffen, мовляв українська музика вигідно відрізняється від української політики. А як українська готика корелює із зарубіжною ґотичною сценою, як вона туди вписується. Наприклад, музика КОМУ ВНИЗ?

Андрій Середа: З однієї сторони дуже складно говорити, стосовно реакції публіки, тому що публіка достатньо вихована. Я ніколи не бачив інших фестивалів, де ці «вампіри», «вурдалаки» приходять на фестиваль з маленькими дітьми, з дитячими візками. Тобто це якісь родинні свята на рівні всієї Європи і трошки більше за межами Європи — ті, що з’їжджаються люди. А.... що ти мене запитав, до речі?

Як ваша музика подібна...

Андрій Середа: А! Там є такі три щаблі сприйняття музики. Або не сприйняття. Перше — це якийсь відсоток слухачів, які там підстрибують ритмічно. Більша частина — це які дуже поважно, похмуро, не рухаючись з місця уважно слухають все від початку до кінця; і третя — це люди більш такі імпульсивні, як прибігають на майданчик, і якщо їм щось не подобається — тут же біжать пити пиво. І час від часу забігають знову, якщо щось там почують і відбігають. Власне цієї третьої формації в нас не було. От якщо вірити нашому барабанщику, тому що він так зі свої верхотури споглядав, у нас дуже героїчно публіка простояла повністю, не рухаючись, продивляючись все, що відбувається. Можливо вони впирали, якою мовою ми співаємо і чому їм не зрозуміло, можливо, вони намагалися зрозуміти, про що йде мова? Але якщо це так, тоді це нормальний хитрий хід.

Ну а ти особисто відчув, що вас публіка сприйняла?

Андрій Середа: Ми проґавили один момент. Ми зробили демонстраційних п’ять чи шість пісень і записали їх компактів на тридцять. І проґавили той момент, що те треба було робити під час, власне, виступу команди, як вони всі і роблять, якщо команда невідома. Тому що коли виступає наступна група, то дуже сильно міняється сам склад слухачів. І вже знайти людей неможливо. Друга штука це те, що в принципі, демо-записи, їх продавати не можна, ти можеш тільки їх презентувати там. Хоча Степаненко зроби свій крок і декілька компактів по 15 євро кожен там продав. Але з іншої сторони, перед нами виступали декілька команд, які, ну зокрема там команда Staub, яка їздить зі своїми фанатами. Відразу був бартер цими самими компактами, і дуже класна, як на мене, приємна команда, вони вдвох виступають — «хімія», гітара і вокал. Федун мене почав кликати на сцену — вони виступали перед нами, — і каже: «Йди! Ти подивись, там співають гобліни справжні, карлики — це ж справжня ґотика!». Ми з ним познайомилися і власне він дізнавшись, що ми з України, тому що він сидів, ще поки слухав. Він теж подарував свої компакти. Називається команда The Tors Of Dartmoor. Великий власне спектр музики, яка там відбувається. Ти можеш послухати повну нісенітницю. Якщо б, наприклад, команда Scooter існувала б в 70-х роках, то таке ми також почули на фестивалі. Дуже велика подяка технікам: більшої поваги до музикантів я ніколи в житті не бачив. Це просто унікальна штука! Вони просто слідкують за тобою настільки, що ти можеш здаватися собі голим. Вони слідкують за кожним твоїм рухом.

А скільки ти особисто подивився інших команд? Там же ж було майже 160, наскільки я пам’ятаю...

Андрій Середа: 150. Небагато. Небагато команд. По-перше, знову таки обмаль часу. А той час, який у нас все ж таки був було витрачено знову ж таки на всілякі бюрократичні штуки. І на відпочинок — ми їхали машиною, це 1300 кілометрів, то треба щоб геморою не було, поспати хоча б трішки на животі.

Скільки було глядачів на вашому виступі? Плюс/мінус...

Андрій Середа: Це не зал, це відкрита площадка... Я не знаю... може 200-300, може 400 — в мене гуманітарне виховання, я не можу тобі так конкретно сказати... Нам єдине в чому дуже поталанило, в тому, що на відміну від уже сталої традиції, на нашому виступі не йшов дощ. За п’ятнадцять хвилин перед нашим виступом злива вщухла. А через 15 хвилин після нашого виступу злива почалася знову. Так що тут і Небо допомогло трохи.

Чи було до вас увага з боку німецьких ЗМІ: радіо, телебачення?

Андрій Середа: Мені Федун говорив, власне, хто в нас брав інтерв’ю. Це дуже веселі люди і дуже різнобарвні. Хоча дуже багато пі***сів, які там знаходяться, але це невеликий відсоток в принципі. Хоча їм на ту спеку, яка була в Німеччині, трошки було ліпше, ніж два роки тому, але найбільше кому таланило, це красивим дівчатам, яких дуже мало в принципі, тому що німкені дуже унікальні. Наприклад: ноги — такої ширини як моя голова, і вони ідуть рівно такої товщини до самої п’яти. Я не знаю, таких Босх напевно любив.

Ну а який канал то був?

Андрій Середа: Нє, чекай! Я не знаю, що то за канал був! Брали інтерв’ю, а хто був — я не знаю.

Тобто увага була?

Андрій Середа: В будь-якому разі. Не стосовно нас конкретно, а до всіх. Вони жадібні. Вони все то вбирають в себе, на всяк випадок. Хоча на всяк випадок це роблять американці. Я думаю тут ще спрацьовували якісь симпатії. Були зроблені фотографії для майбутньої програмки.

Якщо підводити риску під Wave Gothic Treffen, то відчуваєш, що ви не загубилися серед тих півтора сотні виконавців?

Андрій Середа: Боронь Боже! І єдине, я думаю, що це суб’єктивне, але ми говорили з Федуном, який сам страшенно любить такі речі, і музику, і говорили з керівництвом — це вже більш така приватна розмова, — про великий брак мелодики, як не дивно. Тобто чим команда обростає дуже такою оскаженілою технікою — темпоритмічні речі, всякі звуки нові, то менше у неї мелодики.

А не було задуму може з Федуном, Ґотичним Порталом щось зробити подібне, може не такого рівня, але зробити в Україні? Якийсь такий ґотичний злет?

Андрій Середа: Я не знаю, це ж, сам розумієш, організаторські функції і фінансова спроможність. Потрібна підтримка ЗМІ. Самі ж телевізійні компанії на це не реагують ніяк. Я взагалі вважаю, що у нас негласна, а можлива це дійсно свідома акція зі сторони так званого українського керівництва, якщо його можна назвати керівництвом, нуль інформації про те, як українські команди себе почувають на Заході, і не тільки КОМУ ВНИЗ. Така собі психологічна атака, мовляв, Україну ніхто не знає і не хоче знати.

Але ж з іншого боку — Руслана. Все проговорили і показали...

Андрій Середа: Я в Німеччині не чув стосовно Руслани. Можливо, це просто інша публіка, але я й в місті не чув.

Тож на Wave Gothic Treffen з українських телевізійників так ніхто і не поїхав?

Андрій Середа: В жодному разі. А з українських команд, щоб не забути, крім нас ще виступали з Одеси Dust Heaven. Ми ходили на їхній виступ. Вони виступали в тому залі, що й минулого разу — в центрі міста. В принципі, ми також в центрі міста, просто різні площадки. Дуже гарне враження і враження від публіки, яка сприймала їх. Тут стосовно публіки — все нормально. А чи буде запрошення і зацікавлення знову — то вже трішки пізніше і скоріше вже від самого Стренджера. Він більше там сидить. Тому що сама публіка настілки вдячна, настільки все їсть, що сказати відразу враження, чи це було погано, чи ні... Хоча нє, якби було б погано, воно було б відчутно.

Гаразд. Ви повернулися додому, а тут новий альбом «IDEM», який «іде» вже кілька років...

Андрій Середа: Він вже йде кілька років, ну з Божою поміччю ще декілька років — і ми його зробимо. Подивимось. Ми його намагаємося зробити до виборів. До виборів, тому що тут була пропозиція зі сторони гарних людей, власне зі сторони Андрія Шкіля, але не стосовно підтримки якихось виборів, а просто, поки є можливість. Якщо так станеться — ми випустимо його перед виборами..

А що з кліпами? КОМУ ВНИЗ практично немає ще жодного кліпу.

Андрій Середа: Ну що з кліпами? Гроші треба, тоді будуть і кліпи. Ну гроші потрібні, тому що ми маємо окремих режисерів, які можуть то зробити, але ми їх знаємо і тому знаємо, куди ті гроші мають піти. Тому що всілякі інші пропозиції: зробити надурняк — це коли режисери самі влазять в наші відчуття і пропонують картинку зовсім іншу, ніж ми хочемо. Якщо ти не платиш, то режисер має повне право сісти тобі на голову і все переробити. На фіг такі режисери?

Ти кажеш, що вихід нового альбому впирається тільки у фінансування. Тобто пісні до нього вже написані?

Андрій Середа: Пісні майже всі написані. І навіть записані. Більша частина грошей має піти на студію, на зведення матеріалу.

Ви не плануєте, як це зараз модно, за кордоном зводити?

Андрій Середа: У нас же ж було два роки тому, коли Das Ich запропонували власне такий варіант. Але темпоритм їхньої праці і нашої зовсім різний. Поки ми встигли зробити нові треки, вони, певно, вже давно про нас забули. Вони записали вже п’ять альбомів, наскільки я розумію. Подивимося.

Подивимось. Може й дійсно до цих виборів ви й на новий альбомчик заробите...

Андрій Середа: Н-да. Стосовно всього в мене є класне враження присвячене «антифашистам» України. Ми як справжні ґоти, вертаючись з Німеччини чомусь попадали в місця, які хотіли побачити, темною глупою ніччю. І власне, коли ми були в Освєнцімі, ми під’їхали до концтабору Аушвіц. Він був зачинений. Правда, запропонували переночувати на території концтабору до восьмої ранку, доки не будуть пускати відвідувачів. Там є автостоянка, яка входить в концтабір, де за п’ять злотих ти можеш переночувати. Ну, власне, в машині, не на нарах. Але як великий подарунок для «антифашистів», коли ти стоїш знадвору, на розі якраз цієї стіни з дротами, на протилежній стороні вулиці знаходиться великий супермаркет під назвою «Twoj Dom»... Так прямо і написано. Спеціально для «антифашистів» України.

Дата інтерв’ю — 2004.06.09.
Від КОМУ ВНИЗ — Андрій Середа
Від ФДР Радіоцентру — Юрко Зелений

 

Надруковано: 2004.06.06 в 23:00 || Кількість переглядів сторінки: 179