2003.10.27. КОМУ ВНИЗ: «Ми брали участь у шістдесятьох фестивалях»
КОМУ ВНИЗ — один із найбільш професіональних гуртів в Україні. Їхня важка і досить похмура музика не розрахована на масового слухача. Їхні тексти глибокі. Щоби дізнатися, що нового діється з учасниками групи, ми вирішили поспілкуватися із Сергієм Степаненком, бас-гітаристом КОМУ ВНИЗ.
— Сергію, останнім часом про групу немає ніяких відомостей. Куди ви зникли? Де найближчим часом можна буде побачити і почути КОМУ ВНИЗ?
— Ми вже тривалий час працюємо над новим альбомом «IDEM» (у перекладі «той самий»). Накопичили інформацію на добру половину альбому, але, на жаль, маємо великі труднощі зі студією. Спочатку ми працювали з одними людьми, тепер ведемо переговори з іншими. Плануємо нарешті закінчити роботу на початку року або ближче до весни.
Наприкінці листопада виступатимемо на концерті від фестивалю «Рок-екзистенція». У грудні нам запропонували взяти участь у великій акції «Вечір в опері». Буде там симфонічний оркестр, і разом із ним ми виконаємо три композиції. Також зіграємо кілька класичних рокових творів, знову ж таки разом з оркестром. Один з тих творів — це Led Zeppelin, «Kashmir». У концерті мають взяти участь Олександр Пономарьов, Таїсія Повалій. Олег Скрипка та багато оперних виконавців.
— До речі, хто з виконавців, на твою умку, грає «справжню українську музику»?
— У першу чергу, звісно, це КОМУ ВНИЗ (від скромності ми не помремо}, «ВВ», «Плач Єреміі», «Вій». Список можна продовжити, адже є багато справді українських виконавців, і українських колективів, які заслуговують на увагу. Не бракує молодих команд, які дуже цікаво трасують нашу українську мелодику і не бояться доповнити її сучасними ритмами.
— Сергію, а чому не видно кліпів КОМУ ВНИЗ?
— Коли ми тільки почали працювати, то були такі поглинуті нашою музикою, що про це не думали. Наприклад, молодіжна студія «Гарт» українського телебачення разом із режисером Ольгою Кислою якось пропонували нам відзняти кліп, але не склалося. Ми хочемо зробити щось таке, що сподобалося 6 найперше нам, — на дуже високому якісному рівні. Поки що немає фінансової можливості втілити у життя наші мрії. Є все: ідеї, сценарії, музика, але нема грошей.:(
— КОМУ ВНИЗ ніколи не прагнули дешевої популярності. Яким ви бачите свого слухача?
— Мені здасться, що люди, які приходять на наші концерти, — це цікаві особистості, без сумніву, освічені, люди, яких не задовольняє чийсь аналіз подій, вони люблять доходити висновку самі. А ще, думаю, нас слухають люди, яким подобається вслухатися у тексти, а не фанатіти тільки від музики. Ми виступали і на великих площах, і на Майдані Незалежності. Море людей колихалося, відчувало кожен нерв нашої музики. Це дуже приємно. У мене навіть склалося враження, що якби Андрій Середа захотів повести цей натовп на знищення не знаю, чого там, то йому б це вдалося набагато краще, ніж навіть найпопулярнішому депутату.
— Сергію, а яку музику ви слухаєте? Окрім своєї, звісно?
— (Сміється). Знаєте, зауваження доречне. Ми часто обговорюємо музичні формації, й, буває, замислюємося, чи слухають виконавці свою музику. З’являються поважні сумніви. Я вихованець старої музичної школи. Люблю дуже багато речей: Yes, King Krimson? Depeshe Mode, Ленні Кравіца, Public image ltd, Nine inch nails, Pink Floyd? Sex pistols? Rolling Stones, Beatles. Але номером один для мене був і є Led Zeppelin. Їх я можу слухати знову і знову.
— А чи погоджуєтеся з твердженням, що КОМУ ВНИЗ — це готична група? Яке б ви дали визначення стилю музики, котру граєте?
— Коли ми починали працювати, а було це у 1988 році, то музику, яку грали, називали «симфонічний фолк-рок». Але вже тоді у нас було своє розуміння музичної естетики, свій імідж. Коли ми їздили з виступом до Канади, нас там назвали «похмурими демонами з України». Ми виглядали десь так: чорні фраки, лак на волоссі. У той період творчості , наша музика була музикою символічного романтизму. Тепер нас класифікують як готичну групу. Це справді так.
— Чим іще, крім музичної діяльності, живуть «комувнизівці»?
— Андрій Середа (вокал, клавішні) — золотий голос України. Озвучує дуже багато рекламних сюжетів. Окрім того, його можна побачити, тобто почути у проекті «Телепузики». Я давно і плідно працюю з кіностудією Довженка. Нещодавно зробив кілька проектів — класичну добірка наших пісень на творчість класиків української поезії Шевченка, Самійленка, Олеся і запропонував їх Міністерству освіти і Мінкульту. Сподіваюся, що незабаром цей матеріал буде свого роду доповненням до навчальних посібників з української мови. Слава Малюгін (гітарист) зайнятий як звукорежисер у різних телевізійних проектах. Женя Разін (ударні) працює у рекламному агентстві. А Слава Макаров (лідер-гітара) працює при студії джазової школи, займається аранжуванням.
— Ви були учасниками вже не одного фестивалю...
— Справді, фестивалів у нас за плечима близько шістдесяти: «Червона рута», «Рок-серпень», «Рок-екзистенція», «Рок проти наркотиків», «Castle Party»... Всіх і не пригадаєш. Такі тусовки дуже цікаві, на них знайомишся з новими людьми, маєш нагоду почути щось абсолютно свіже. А ще енергетика, яку віддає зал...
Вікторія ОГО-О-О-О-ГОМЗА, Експрес COOL № 161(1805), 27 жовтня 2003 року