2003.11.28. Лідер групи «Кому Вниз» Андрій Середа: «Готи - це той рух, який займається трепанацією мозку, душі й тіла»

2003.11.28. Лідер групи «Кому Вниз» Андрій Середа: «Готи - це той рух, який займається трепанацією мозку, душі й тіла»

Андрій Середа — безумовно, честь і совість культової групи «Кому Вниз», тобто обличчя й голос цієї готичної формації. І тому, що «його величність» найбільше асоціюється із «КВ», новини із життя гурту повідомляв нам Андрій.

— Андрію, нещодавно мені довелося почути, що є сім українських груп, які у нас свідомо не допускаються «в ефір». І «Кому Вниз» — одна з них...

— Я чув це. Іде така настанова, щоб не допускалися до великих державних святкувань команди, які, наскільки я розумію, не розважають — спонукають подумати. Тобто — побільше шнапсу і веселої розважальної музики.

— Виходи є?

— Вихід у будь-якому разі є: ми виступаємо на «Рок-Екзистенції». За допомогою Андрія Раднюка, який організував свого часу таку акустичну забаву під назвою «Тулумбас», а зараз займається відновленням «Рок-Альтернативи» у Львові, яка має відбутися 7 числа, ми маємо виступати там.

— В одному з інтерв’ю ти сказав, що готика — це релігія, а готи — архангели. Що ти мав на увазі? І взагалі, поясни, будь ласка, широким масам, що таке готика.

— Я мав на увазі архангелів. Бо, знаєш, як казав Ніцше, сильна нація приносить пожертви сильному богові або богам. Не треба вважати, що Бог тільки примушує всіх любити один одного, тоді б у нього не існувало архангелів. А це власне той загін, окремий загін Бога, який вже оперував мечами і списами. Тобто коли треба щось змінити і це не вдається зробити добрим словом, тоді в хід ідуть і хірургічні інструменти. От готи — це той рух, який займається трепанацією мозку, душі й тіла, примушуючи людину все-таки думати, навіщо вона створена і для чого вона тут є. Для цього вони найперше використовують темінь, ніч. Тобто немає ніяких забавок, коли найбільше працює власна фантазія і гени, ДНК — все, що було накопичено.

— Ви щось нове у своїй музиці пробуєте?

— Скажу одне, чим більше я зростаю — я частенько пишу слова для «Кому Вниз» — мені тяжче даються слова тексту.

— З чим це пов’язано?

— З тим, що я дедалі більше відчуваю тих поетів, які насправді називаються поетами, які існуюють в Україні й існували. Я розумію, наскільки це відповідальна, тендітна і кровна робота. Серед померлих це — і Ольжич, і Маланюк. Якщо далі йти — я вихований батьками на Шевченкові. Ще це Олександр Олесь, я його просто обожнюю. Ще батько Тараса Чубая. Це ті поети, яких я читаю, але не знаю, як їх відобразити в музиці. Не збігаються темпоритми.

— Чула, що ви тепер працюєте в Німеччині.

— Йдеться про проект з німецькою звукозаписуючою конторою, але немає поки що конкретики. Позаминулого року до нас звернулася німецька команда Das Ich (відома готична група. — Ред.), яка запропонувала співпрацю. Але знову ж таки, коли ми встигаємо записати одну пісню, вони — п’ять альбомів. Тому у нас неспівпадання часу. Торік ми виступали на Wave Gothic Treffen у Лейпцігу. І наступного року, якщо вірити Віталію Федуну, який займається нами в Німеччині, вже існує офіційне запрошення на цей фестиваль.

— Тобто ми можемо почути, як ви заспіваєте німецькою?

— Ні. На Wave Gothic Treffen серед 150 команд ми були єдиними, хто співав українською мовою. І німці нам підспівували! Німецькою ми заспіваємо, коли наймемо репетиторів.

— Якщо музика не приносить дивідендів, то чим ви заробляєте на життя?

— Паралельними роботами. Я працюю в рекламному бізнесі — озвучую багато реклам. Це не стосується музики, але стосується мого театрального надбання. Свого часу я озвучував мультики — невеличкий французький серіал і «Телепузиків», де виступаю голосом Бога. Інколи записував фільми, але фільми я не дуже люблю записувати. Та завдяки такій роботі я познайомився з найкращим, на мій погляд, українським мовознавцем — Олексою Негребецьким.

— «Кому Вниз» часто прив’язують до соціал-націоналістів, що тягне за собою «тяжчі» асоціації — із нацистами. Чи існують якісь міфи про вас, які ти би хотів спростувати?

— По-перше, соціал-націоналізм — це штука, народжена не в Україні. Її можна використовувати як декорацію, полюбляти символіку, але змістовно вона сюди мало підходить. Для мене соціал-націоналізм — це соціальна рівність і, найголовніше, національні кордони. Соціал-націоналізми — це дуже класні національні штуки — УНА-УНСО, МНК — Молодіжний націоналістичний комітет. Їх чомусь порівнюють з нацистами. Я завжди буду це відкидати, бо, якщо це стосується України, ми повинні просто забути про таке поняття, як націонал-соціалізм. Я так думаю, що це вигадки хозарів, усього-навсього.

— І як же тоді його назвати?

— Все це називається патріотизмом. І можливо, доходить до якогось хворобливого стану, але це нормально — неприйняття насилля над собою, як національної структури.

Наталя Малицька, «Без цензури», 2003.11.28

 

Надруковано: 2003.11.28 в 03:58 || Кількість переглядів сторінки: 203