2003.02.19. Кому вниз, а цим — вперед!

2003.02.19. Кому вниз, а цим — вперед!

Місцем святкування ювілею (15 років!) групи «Кому Вниз» виявився не концертний майданчик будь-якого клубу, а знімальний павильйон телекомпанії «ТЕТ». Саме тут добре відомий всій рок-тусовці режисер Володя Бакун регулярно знімає «Решето» — програму, засновану на живому звучанні рок-команд. Таким чином «Кому вниз» з’єднали приємне з корисним: зіграли нові пісні для друзів-гостей, одночасно зафіксувавши на відео свій виступ. І в той же час, це був День народження з демократично розгорненою для гостей поляною і джем-сейшеном на базі репетиції в сусідній тон-студії кіностудії Довженко. Свої музичні привіти адресували імениннику молоді команди «Вальтер Макаров» «Віранда» і «Лабиринт».

Напевно моє твердження здивує читача, та одне обов’язково повинне звучати. Справа в тому, що Україна за останні 15 років подарувала світу лише одну дійсно Велику Групу. Передбачаю вигуки: а як же «ВВ», «Океан Ельзи» «Грін-Грей» та інші? Так-так, звичайно ж, ніхто не відкидає з рахунків наших «самих-самих», та в суворому значенні слова саме «Кому Вниз» володіють щонайвищою концентрацією самобутності, духовної потужності, новаторства у всьому, що роблять як музиканти, поети і аранжувальники. Вони навмисно статичні на сцені, вони дуже довго «народжують» свої творіння, вони в плані розкручування мас-медіа — щонайповніший андеграунд, та все це не заважає їм залишатися самим культовим і одночасно — самою недооціненою групою. Взагалі-то — «Кому Вниз» це рекордсмени. За 15 років в них жодного разу не мінявся склад, вони записали найдовший в історії української рок-музики альбом «In castus» (80 хв. звучання), вони єдина група видала альбом «In vivo» відразу на трьох носіях: МС, CD і VHS (відео-версія), вони створили негласний гімн незалежної України — пісню «Суботів». Де б не звучала ця річ — на стадіоні або в маленькому клубі, всі люди, не змовляючись, встають з своїх місць. І слухають стоячи, немов молитву. А це, по суті, і є Молитва про Україну. Вони першими переплавили в рок могутнє слово Кобзаря, додавши йому (слову) небачену потужність. Напевно, через все вищесказане, вони — жодного разу не опопсєв ані на йоту, займають свою власну унікальну нішу рок-нон-конформистов, в якій ніхто не зміг утриматися такий тривалий час. Недивно, що вони виступають у рамках масштабних акцій протесту в столиці і на периферії. Саме таким чином вони захищають своє право бути собою і говорити правду через музику.

Ми живемо за часів тотального «мікса» будь-яких музичних жанрів. В цьому значенні «Кому Вниз» — не герметичний «сундучок», скоріше спадкоємець арт-року, який постійно видозмінюється. Сьогодні — це пекучий заміс готик-року, індастріела, фолка і елементів симфонізму. Нові пісні, що прозвучали на «Дні Народження» ляжуть в основу альбому «Idem», який з’явиться ближче до осені. А поки — слухайте відмінну збірку «Кому вниз», що вийшла в серії «Рок-легенди України» («Атлантік»). На цьому диску — вони як на долоні.

Олександр Євтушенко, «ВЕЧЕРНИЕ ВЕСТИ», № 026(926), 2003.02.19

 

Надруковано: 2003.02.19 в 16:04 || Кількість переглядів сторінки: 155