1996’1. Плюс-минус «Альтернатива»
Кінець тисячоліття. Гнітючість пост-перебудови. Лінива і дика капіталізація. Щільно упакований пам’ятками архітектури Львів. «Альтернатива». Номер другий. Другий вихід тих, хто не ідентифікує свої пошуки з тим, що вже існує в ефірі, на таких-сяких касетках, на роз-такому екрані УТ-1, УТ-2, далі за списком...
Більш за все ти боїшся дріб’язкового і безглуздого дзижчання та гуркоту, насичених цілком зрозумілим нігілізмом, але позбавлених креативної енергії й позитивних ідей. Приречено тиняючись всередині здоровенної консервної банки, ти мусиш перемолоти децибелову шизофренію у власній голові, і відтак дійти висновку — о, просвітління — що таки є в Україні альтернатива від серця, уособлена в перлинах музичних ідей.
Величезний мінус «Альтернативи-95» — у відсутности чогось, окрім довжелезного конвейєру команд на сцені Палацу спорту. Щось — у вигляді якихось мистецьких перформенсів, інсталяцій тощо. Проект Неборака на минулій імпрезі був і зрілим, й стихійним водночас. І будив уяву, й кликав за обрій. Цього року вся будівля альтернативного форуму трималася на нервозній буденщині, на відсутности спілкування. Самотньо вешталися готельними коридорами екзотичні пташки з різних усюд України у пошуках Чогось. Щось не буденне, Щось, заради чого варто збивати в кров пальці і дерти горлянку було десь інде. В іншому вимірі залишилися продукти попередньої акції — годі шукати касет з «Альтернативи-94».
Тих, про яких дійсно можна говорити — обмаль. РЕЛИКТОВІ ВАНТАЖІВКИ, НІНА ТА ФАКТИЧНО САМІ, ВЕРБОХЛЬОС, МОРРА. Може ще щось? Ну, звичайно ж, КАТЕРПІЛЕР та ВСЯК ВИПАДОК! Останні — то вже герої ефіру (8 професійних кліпів!), а решти ефір поки ще не всміхається.
На диво мало електронної альтернативи. Хоча й був заявлений МОЛОТОВ-20, але не з’явився. БЛЕМИШ виявився занадто кволим. Гітарний пресинг був надто активним — усі наче за командою «поїхали до Сіетлі»... Нерозбірливість аранжацій, примат агресивної подачі пригнічують уяву, натомість мусили б її стимулювати.
Львівський форпост «Альтернативи» — ОКЕАН ЕЛЬЗИ та АСТРАЛЬНИЙ ПЛЯН, чудові самі по собі, але до смішного подібні на ПЛАЧ ЄРЕМІЇ. Останні можуть пишатися цією обставиною і запрошувати молодняк на розігрів. Про те, що львівський бльок мав дуже приблизне відношення до концепції імпрези, я просто промовчу. Київський АКТУС за спектром ідей — від оперних аріоз до панківського бешкетництва, має безпосередній альтернативний шарм, хоча мені відома й інша точка зору, мовляв, то є кон’юнктурщина. НЕКРОПІЛЬ стоїть на своєму, себто, гне похмуру лінію, малює фатально-футуристичні візії.
Що до гостей — а ними були СЛИМАК НА ПЕКУЧОМУ ПЕРЦІ, ФОА-ХОКА, ВІЙ, КОМУ ВНИЗ, ЮКРЕЙНІАНЗ та ПОСТ РЕГІМЕНТ — тут картина зрозуміла. Приємно, що росте ФОА-ХОКА і СЛИМАК. Минулорічні паростки їхніх пошуків проросли на повний зріст. Приємно вразив Кому ВНИЗ, чиї останні концерти були значно слабкішими. Потужний років драйв і непохитний фронтмен Андрій Середа зібрали найбільший врожай оплесків. Радикальні панки з Польщі — ПОСТ РЕГІМЕНТ нагадали усім, що то є справжній панк. Ну, а ЮКРЕЙНІАНЗ, які закривали своїм виступом імпрезу, мали досить млявий вигляд. Чи втомилися, чи опинилися не своїй тарілці.
Одне слово, кількість інформації на «Альтернативі-95», значно перевищувала її ж якість. І все одно, щоб не говорили — хто має вуха, той не дасть збрехати. Ми отримали зріз творчості. інспірованої пульсом нових часів, опозиційної й твердої у своїх переконаннях. Добре, що трапилося у Львові, погано, що цього немає в Києві.
Олександр Євтушенко, Музична газета «АУТ» #1(16), 1996