1994'10. ДУХ ВЕЛИКОГО КОМУ

1994'10. ДУХ ВЕЛИКОГО КОМУ

Концерт КОМУ ВНИЗ — то, як гарно зрежисований культовий ритуал вигнання нечистого, а може — вигнання нечисті з захаращеного, замутнілого мозоку. КОМУ ВНИЗ — один з небагатьох українських гуртів із виразним чоловічим першоджерелом.

Ви пам’ятаєте часи, коли «Суботів» підіймав з місць будь-який зал — чи то 300, чи то 30 тисяч глядачів? Це було, було. І суворий чорно-білий напівцивільний, напівмілітарний образ команди закарбувався в свідомості багатьох. Концерт «Кому Вниз» — то, як гарно зрежисований культовий ритуал вигнання нечистого, а може — вигнання нечисті з захаращеного, замутнілого мозоку. «Кому Вниз» — один з не багатьох гуртів із виразним чоловічим першоджерелом. Лірика «Кому Вниз» — мужня, без рюмсання і сопель. Стилістичний різнобій — від гарду до психоделіки й арт-року — тримався купи, бо нанизувався як на нитку — на поставу й голос фронтмена, лідера гурту Андрія Середи.

Ця київська формація прославилася студійною епопеєю — вже рік гурт записує новий альбом, матеріал якого частково висвічувався мас-медіа, але кінцевого результату ніхто не чув. Вони вміють інтригувати, вміють вчасно з’явитися на поверхні — як це було на фестивалі «Нові зірки старого року», і раптово зникнути. Якимось дивом Дух Великого Кому продовжує жити і бентежити нас. Він залишається яким був — гонорливим, незламним та... іронічним. Носії цього духу — хлопці з «Кому Вниз» днями завітали до "АУТ«у і перше наше питання торкнулося довгоочікуваної роботи, а саме нового альбому.

А.С.: Так довго альбом писався через усілякі технічні негаразди, а головне тому, що «Кому Вниз» нарешті вирішили зробити саме такий запис, який би задовольняв нас.

О.Є.: А тепер докладніше про самий альбом. Конкретно про речі, які він містить, про концепцію.

А.С.: Рівно двадцять пісень. Вісімдесят хвилин звучання. Серед них — шість старих речей, записаних ще «Кобзою». Власне — це найдорожчі для нас пісні. Так би мовити — біг гітс. Тут «Суботів», «Розрита могила», «Швачка», «Гей, долиною». До речі: «Кобза», дізнавшись, що ми робимо альбом, швиденько видрукувала стару касету...

О.Є.: Раніше альбом був заявлений під назвою «Кровосуміш», але нині щось змінилося. Чи не так?

А.С.: Ми відмовились від тієї назви. Бо «Кровосуміш» як поняття — це калька російська. А ми мали на увазі поняття інцесту. Тому звернулися до латинського терміну, «IN KASTUS», тобто, максимально наблизились до першоджерел. Стосовно нових речей — майже всюди наші тексти. Деякі з них вже звучали. Такі як «Сію Рай» — присвячена такій постаті як Іоан Богослав і має на меті відновити пошану до святих, як до великої духовної та фізичної сили. Ще є речі «Щодня вона іде на зустріч» та «Подих». Це більш прості жанрові пісеньки. «Косар обрієм» — пісня, яка повертає до старого національного циклу і присвячується особі Гетьмана Мазепи. А взагалі, ми намагалися зробити такий альбом , який би сприймало найширше коло людей.

О.Є.: А з боку, власне, музики, що саме домінує в цій роботі?

Вячеслав Макаров (гітара): Кожна річ має власні структуру, тільки їй притаманну. А загалом цей альбом музично завантажений. Але той вантаж із знаком плюс.

О.Є.: Те що я чув — то рок-мейнстрім, всесвітній мейнстрим з поправочкою на Дух Кому.

В.М.: Ні, ні. То не так однозначно. Є абсолютно нетипові моменти для нас. Є цілий багаж нових ідей, як музичних так і поетичних. Є купа партій, які довго ми вивіряли, шукали відповідні ніші в звуковій тканині.

А.С.: Самий процес відбору й запису нагадує змагання людей «Кому Вниз» за власні ідеї. Творче відстоювання своєї лінії дає в сумі таку суміш як «IN KASTUS»

О.Є.: На якій стадії ви перебуваєте зараз?

А.С.: На завершальній. Себто, ми вирівнюємо зараз загальний саунд до певного рівня, до, так би мовити, золотої середини.

О.Є.: Отже, ми можемо говорити про шляхи реалізації цієї роботи. Ось тут я передаю слово продюсеру гурту Володимиру Збродському.

В.З.: Ми плануємо презентацію альбому, яка відбудеться на початку нового року. Вже дістали згоду від Сергія Проскурні, як режисера презентаційного шоу. Альбом буде видано на двох носіях — на касеті та на компакт-диску. Кількість накладу залежить від фінансових можливостей, тобто альбом друкуватиметься партіями до 5 тисяч касет.

О.Є.: «Кому Вниз» дуже рідко з’являється живцем. Це пов’язано з тим, що концерт, як такий, не окуповується, чи є інші причини?

А.С.: Нам не подобаються солянки, тобто збірні концерти. Ми прагнемо виступати соло, або в тандемі з іншим гуртом. Але останнім часом ми свідомо не граємо. Чекаємо на вихід касети.

О.Є.: Чи зазнає змін імідж гурту — суворий, гоноровий?

А.С.: У головному ми не змінюємося. Йдеться про принципові речі. Інша справа, що є більш спокійне, врівноважене сприйняття якихось негараздів. Емоційний спектр є ширший, а це, власне, той музичний дух, який коригує наш сценічний імідж.

В.М.: Виходячи з нової роботи, я можу сказати, що для нас це — великий етап, такий собі Рубікон, за яким — я відчуваю інтуїтивно — нас чекає великий творчий стрибок.

А.С.: Ми спромоглися зараз закумулювати свій потенціал — той старий, вже призабутий і усе нове, що дає день нинішній. Якщо вдатися до термінів, то наш новий напрямок ми визнаємо як суміш романтизму, філософії і містицизму.

Дух Великого Кому, як бачимо, не вмер. «Кому Вниз» уникають попсової косметики, мімікрії ті пристосуванства. Які вони нині — ми побачимо вже в січні.

ДУХ ВЕЛИКОГО КОМУ

10 лютого 1993 року «Кому Вниз» виповнилося п’ять років. Пропонуємо тогочасне інтерв’ю:

О.Э.: Про що думали в день народження гурту, про що згадували?

А.С.: Що?.. Київський рок-клуб зразку 1987-1988 років. Спогади були із ностальгійним присмаком, адже тоді відбувся наш перший публічний виступ. Згадаймо такі команди як «Едем», «Квартира 50», «ВВ», «Загублений світ»; атмосферу, що панувала тоді, друзів, котрі нам допомагали.

О.Є.: На якому витку «Кому Вниз» перебуває нині?

А.С.: Ми — гурт консервативний. У тому розумінні, що не змінюємо напрямку, який вже давно визначений. Може мінявся звук, стиль, але головна лінія, спрямована на нонконформізм, внутрішню чесність перед собою — залишається. Існують команди, які відходять від проблем, пристосовуючись до публіки, зраджують собі. Це не наше.

О.Є.: Був час, коли Кому Вниз пов’язували з панк-роком. Я сам дотримувався погляду, що ваша музик містить елементи неортодоксальної естетики панку.

А.С.: Деякі наші ранні речі містять елемент «розрухи», мають такий собі розбишацький характер. Але це все — лише реакція на тогочасний лад. І не більше. Нині цей лад уже змінився, відбулася переоцінка цінностей. Водночас змінилась музика. Змінилася в бік традиційно-виваженого мейнстріму.

О.Є.: Чого, на ваш погляд, бракує в репертуарі «Кому Вниз»?

А.С.: Бракує — не те слово. Страшенно хотілося створювати речі такого пронизливо-просвітленого плану, які б дарували надію, знімали б з душі гидотну оману сьогоденного бруду. Хотілося б створити містерію, яка була поетичною і духовною водночас. Взагалі, треба більше експериментувати, шукати нове, несподіване, на жаль, на все це бракує часу.

О.Є.: Часто закидають, що ви, мовляв, кон’юнктурники, експлуатуєте тему національного відродження в Україні і тим заробляєте собі на життя...

А.С.: ...І що нас із тельбухами купив Рух, а закордонні націоналісти підтримують своїми «зеленими». Що тут сказати? Деякі наші речі, як-то «Суботів», «Ельдорадо», «Розрита могила» — це осмислення трагедії, це — вирок тоталітарній комуністичній системі. Якщо ми щось і експлуатуємо, то, напевно, власні душі. Щодо національного відродження, то ми були раді вкласти в це, бодай частку душі. Але ми проти шароварної революції.

О.Є.: 1991 і 1992 роки минули для вас під знаком кінематографа. Ви багато знімалися, рідко виступали, а на репетиції взагалі випадали лічені години.

А.С.: Наш минулорічний досвід роботи в кінематографі добряче поламав репетиційний режим. Виявилося, що вміємо переключатися. Знімальний майданчик, студія звукозапису, концерт, репетиція, гастролі — усе перебігає строкатою стрічкою перед очима. Кінодосвід має два боки. Негативний — несмак кіношників, їхній «невруб» в інші жанри. Позитивний бік — призвичаїлися до камери.

О.Є.: «Іван та кобила», «Натурник», «Кому — вгору, кому — вниз» — ці стрічки з’являться, напевно, скоро. Яка ваша участь в них?

А.С.: У фільмі «Натурник» я виконував головну роль а в «Івані та кобилі» музиканти «Кому Вниз» — рекетири. Приємно було працювати над стрічкою «Українці, ми врятовані!». Там чотири наші пісні, серед них — «До Ослов’яненка» та «Суботів».

Олександр Євтушенко, АУТ, № 10, 1994

 

Надруковано: 2012.09.13 в 10:30